Резюме.Описано рідкісний випадок тяжкого перебігу септицемії з менінгітом у дитини 7 років, що розвинулися в результаті інфікування непатогенною Neisseria weaveri, яка більш відома як коменсал ротової порожнини собак. Хвороба почалася гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С та блювання. Надалі приєдналися марення, психомоторне збудження, різка блідість шкірних покривів, судоми. Згодом шкірні покриви набули ціанотичного відтінку, з’явились геморагічні висипання по всьому тілу. З вищенаведеною симптоматикою хворий доставлений у реанімаційне відділення інфекційної клінічної лікарні з діагнозом: менінгококова інфекція, інфекційно-токсичний шок І ступеня. При бактеріологічному дослідженні слизу з носоглотки та ліквору менінгокок не виявлено. Проте посіви крові містили грамнегативні диплококи, ідентифіковані за допомогою системи Vitek-2 і картки VT2 NH ID як Neisseria weaveri. Унікальність ви-падку полягає в тому, що при типовій клінічній картині генералізованої менінгококової інфекції з геморагічними висипаннями та менінгітом, яка супроводжувалася шоком, при бактеріологічному дослідженні крові виділили «зоонозний» вид нейсерій — Neisseria weaveri. У результаті лікування спостерігалася чітка позитивна динаміка та одужання дитини на 14-й день хвороби. Наведений випадок свідчить, що розпізнавання цього мікроорганізму має клінічне значення, а непатогенну Neisseria weaveri слід розглядати як патоген, що може викликати тяжку септицемію з менінгітом та проявами шоку, навіть без даних про укус собаки в анамнезі. Питання причетності Neisseria weaveri до розвитку захворювання у дітей потребує подальшого вивчення і вимагає міждисциплінарного підходу за участі інфекціоністів, епідеміологів, імунологів та мікробіологів. Ключові слова: Neisseria weaver; діти; септицемія; менінгіт
Резюме. Хвороба котячих подряпин (ХКП) — зоонозна інфекція, що викликається головним чином бактерією Bartonella henselae (B.henselae), поширена в усьому світі. Основним резервуаром B.henselae є домашні коти, інфікування яких відбувається за участі бліх. У людей хвороба виникає при контакті з інфікованим котом унаслідок укусу або подряпин. Труднощі діагностики захворювання пов’язані з розмаїттям клінічних проявів хвороби. Наведено три клінічні випадки ХКП у дітей, у двох з яких шкірні прояви передували появі типової клінічної симптоматики: гарячки, лімфаденопатії. У цих хворих помилкові діагнози скарлатини та рожевого лишаю Жильбера ускладнили своєчасну діагностику ХКП. У результаті етіотропне лікування було розпочато на 16-ту і 21-шу добу хвороби відповідно. У третьому випадку в пацієнта на фоні гарячки, що тривала про-тягом місяця, і регіонарної лімфаденопатії відбулося нагноєння одного з уражених лімфатичних вузлів, що в подальшому потребувало хірургічного втручання. В усіх трьох випадках на етапі звернення до сімейних лікарів не приділено належної уваги епіданамнезу, а саме не було враховано постійного тривалого контакту дітей з котами. Хворі отримали антибактеріальну терапію кларитроміцином, у результаті чого спостерігалася чітка позитивна динаміка й одужання. Наведені клінічні випадки свідчать, що інфікування B.henselae слід враховувати в усіх випадках лімфаденопатії в поєднанні з шкірними висипаннями для забезпечення ранньої діа-гностики і відповідного лікування, запобігання ускладненням, особливо за умови контакту дитини з котами.Ключові слова: хвороба котячих подряпин; Bartonella henselae; лімфаденіт при хворобі котячих подряпин; захворюваність на феліноз
УДК 616-035
Упродовж останнього десятиріччя поширеність захворювань органів сечовидільної системи серед дітей раннього віку в Україні не зменшується, незважаючи на успіхи, досягнуті в розвитку методів їх діагностики та лікування. Зростає частота їх нетипового прогредієнтного малосимптомного перебігу. Щороку збільшується і частота природжених вад розвитку органів сечовивідної системи (ПВР ОСС). Вади розвитку органів
сечовидільної системи становлять від 26,0 до 35,0 % усіх випадків природжених вад [1–3]. У зв’язку з цим науковцями розглядаються можливі причини цього і висуваються гіпотези про сукупність несприятливих екзогенних та ендогенних факторів, що реалізують «програму» хвороби на всіх рівнях організму, починаючи з клітинного.
УДК 616.61-053.2:575:576.5
Сьогодні спостерігається тенденція до стійкого зростання захворювань нирок серед дітей різного віку. Поширеність захворювань сечової системи у дітей варіюється значно і становить від 5,6 до 27,5 випадків на 1000 дітей. До найпоширеніших захворювань входять дисметаболічні (обмінні) нефропатії, які становлять від 27% до 64% від усіх випадків захворювань сечової системи у дітей. Усі дисметаболічні нефропатії врешті-решт призводять до утворення кристалів кальцію в ниркових канальцях, що може призвести до розвитку сечокам'яної хвороби, інтерстиційного нефриту, інфекційних ускладнень та хронічної ниркової недостатності. З цієї причини важливим є проведення досліджень щодо функціонального стану паренхіми нирок.
УДК 616.34-008.6:(616.89-008.44+616.12-008.318)]-079.43-053.2
Мета роботи – вивчення особливостей параметрів варіабельності ритму серця й особистісної тривожності, а також їх вза-ємозв’язку залежно від функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази в дітей із синдромом подразненого кишківника.
Матеріали та методи. Обстежили 26 дітей віком 6–12 років із синдром подразненого кишківника, що діагностований відповідно до Римських критеріїв ІV. Попередньо всім пацієнтам здійснили молекулярно-генетичне дослідження одно-нуклетидного поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів. Варіабельність ритму серця оцінили за допомогою кардіоінтервалографії (Нейрософт), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Для визначення рівня особистісної тривож-ності використали опитувальник CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Для статистичного аналізу застосували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Залежно від функціонального поліморфізму гена катехол-О-метилтрансферази обстежених поділили на 3 групи: генотип 472 GA (Val/Met) COMT – 8 осіб; генотип 472 AA (Met/Met) – 10 дітей; генотип 472 GG (Val/Val) – 8 випадків. Часові та спектральні параметри варіабельності ритму серця (ВРС) суттєво відрізнялись у кожній із груп. Найвищий рівень тривожності та найбільший відсоток LF-коливань (переважно симпатична активність) у структурі ВРС визначили в пацієнтів із генотипом Met/Met. Діти з генотипом Val/Val мали істотно нижчий рівень тривожності та порушення автономного балансу з домінуванням HF-коливань (парасимпатична активність). Прямі кореляційні зв’язки середньої сили між тривожністю та параметрами варіабельності ритму серця виявили в групах Val/Val і Val/Met, а в пацієнтів із генотипом Met/Met таких взаємозв’язків не було.
Висновки. Аналіз впливу функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази на рівень особистіс-ної тривожності та параметри варіабельності ритму серця показав низку особливостей, що важливі для кращого розуміння порушень цереброінтестинальної взаємодії та стресостійкості в дітей із синдромом подразненого кишківника. Ці відомості можна використати для удосконалення чинних схем лікування шляхом доповнення їх різними засобами активаційної терапії, психотерапією, психофармакотерапією.
Ключові слова: ген СОМТ, особистісна тривожність, варіабельність ритму серця, синдром подразненого кишківника, діти.