UDC 616-002.5-053.2(477.83)

Pediatric tuberculosis (TB) is a serious infectious disease that affects many children worldwide and is more likely to be extrapulmonary than adult TB.
The purpose — to analyze the profile of drug resistance of Mycobacterium tuberculosis and clinical features of extrapulmonary resistant (EPR) TB among children from Lviv region, Ukraine.
Materials and methods. We analyzed all cases of EPR TB (n=23) and extrapulmonary sensitive (EPS) TB (n=24) among 478 medical charts of children, who were hospitalized in the Lviv Anti-TB hospital during 2013–2020.
Results. It was found out that EPR TB was diagnosed significantly more often at the age of 1 year and up to 3 years old than EPS TB and significantly less often — among children aged 4–7 years. The children with EPR TB were significantly more likely to live in rural areas and they were significantly more likely to be from families with less than 2 children, compared to EPS TB. The children with EPR TB were more often diagnosed with meningeal and central nervous system (CNS) TB, less often — with TB of the bones and joints, only they had TB of the intestine, compared to EPS TB. Miliary pulmonary TB and the predominance of bilateral process were more common at EPR TB. Among children with EPR TB, rifampicin-resistant TB was significantly more common found than the risk of multidrug-resistant TB (MDR-TB) and monoresistant TB. The resistance profile of MDR-TB showed that 17.4% are resistant to the combination of HR (H-isoniazid, R-rifampicin), 8.6% - to HRES (E-ethambutol, S-streptomycin), 4.3% – to НRS. Among 43.5% of children with EPR TB the contact with a TB patient was not established. At the same time, only a third of children who had came into contact with bacterial exсretors were under dispensary observation and only about 9% received chemoprophylaxis.
Conclusions. In order to prevent the development of EPR TB, it is necessary to improve TB prevention measures among the most vulnerable segments of the population.

Термін «вроджена гіперплазія наднирникових залоз» (ВГНЗ) – це група аутосомно-рецесивних захворювань, що включає дефіцит ферментів, які беруть участь у синтезі кортизолу, альдостерону чи обох гормонів. У деяких випадках ці прояви відображаються при збільшенні попередників адренокортикальних гормонів. Фенотип залежить від ступеня або типу генної делеції чи мутації та є результатом дефіциту ферменту, що бере участь у стероїдогенезі 

Резюме. Вступ. Мальротація є найбільш поширеною вродженою аномалією тонкого кишківника. Одним із її варіантів є синдром Ледда (СЛ), який при несвоєчасному наданні допомоги може призвести до масивного некрозу тонкої кишки з необхідністю її подальшої резекції. Латентний СЛ складний для діагностики і часто є причиною помилкових діагнозів, що веде до незадовільних результатів лікування у пацієнтів різних вікових груп.

Мета дослідження. На прикладах клінічних випадків акцентувати увагу лікарів різних спеціальностей до нетипових загально-клінічних проявів СЛ для запобігання діагностичних помилок і ранньої діагностики цієї патології.

Матеріали та методи. Проведено літературний огляд статей, що описують клінічні випадки СЛ. Здійснено ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів, які знаходилися на лікуванні в Львівській обласній клінічній лікарні Охматдит та міській дитячій клінічній лікарні.
Результати досліджень. Описано і наведено особливості клінічного перебігу СЛ як у дитячому віці, підлітковому, так і в дорослих на основі клінічних випадків. Висвітлено основну діагностичну цінність анамнезу, клінічної картини, інструментальних методів дослідження. Показано, що для латентного перебігу СЛ характерними є різноманітні соматичні прояви. Частіше це стани рецидивного блювання, абдомінального болю, синдрому мальабсорбції. Ускладнюють вчасну діагностику СЛ можливі тривалі періоди «повного благополуччя».

Висновки. Наведені клінічні приклади вродженої патології системи травлення у дітей СЛ вказують, що дана патологія цілком ймовірно може траплятися у клінічній практиці педіатрів і сімейних лікарів.

Опис різноманітної клінічної симптоматики, що характерний для СЛ, потребує осмислення і відповідних знань. Вбачається необхідність рекомендувати лікарям при проявах розладів травної системи у дітей раннього і старшого віку, особливо – дорослих пацієнтів надання кваліфікованої медичної допомоги.

Ключові слова: синдром Ледда, мальротація кишківника, клінічні випадки, діти, дорослі.

Порушення формування кишкової мікробіоти в передчасно народжених немовлят підвищує ймовірність виникнення некротизуючого ентероколіту (НЕК) і пізнього неонатального сепсису (ПНС). Застосування пробіотиків може знижувати відповідний ризик.

Мета - оцінити клінічну ефективність Lactobacillus reuteri DSM 17938 у зниженні частоти НЕК і ПНС, загальної смертності в немовлят із терміном гестації (ТГ) ≤32 тиж, а також вплив цього пробіотика на формування мікробіоти травного каналу.

Матеріали та методи. До відкритого рандомізованого дослідження залучено 100 немовлят із ТГ ≤ 32 тиж, масою тіла при народженні ≤1500 г. У групі пробіотика 50 дітям до досягнення постменструального віку (ПМВ) 36 тиж призначено Lactobacillus reuteri DSM 17938 у дозі 10⁸ КУО/добу з ентеральним харчуванням (ЕХ), а у групі порівняння 50 дітям - стандартне лікування. Основними критеріями ефективності були частота НЕК, ПНС і загальна смертність. Як додаткові критерії ефективності використано вік дітей на момент досягнення повного об’єму ЕХ, кількість епізодів зниженої толерантності до ЕХ, тривалість антибактеріальної терапії, масу тіла у ПМВ 36 тиж і тривалість госпіталізації.

Результати. Застосування Lactobacillus reuteri DSM 17938 у дозі 10⁸ КУО/добу не знижувало ні частоти НЕК і ПНС, ні загальної смертності. Однак це втручання достовірно скорочувало тривалість загальної госпіталізації в немовлят із ТГ ≥28 тиж (56,0 (46,0-71,0) діб проти 65,0 (60,0-87,9) діб; р=0,03), а також асоціювалося зі швидшим досягненням повного об’єму ЕХ (23,0 (16,0-37,0) доби проти 30,0 (18,0-37,0) діб; р=0,26), та зменшенням кількості епізодів зниженої толерантності до ЕХ у немовлят із ТГ < 28 тиж (1,0 (1,0-3,0) доби проти 3,0 (3,0-4,0) діб; р=0,19). Не виявлено впливу пробіотичної терапії на колонізацію травного каналу немовлят лакто- і біфідобактеріями.

Висновки. Ентеральне застосування Lactobacillus reuteriDSM 17938 поліпшує толерантність до ЕХ, скорочує період до досягнення повного об’єму ЕХ і загальну тривалість госпіталізації передчасно народжених немовлят. Вплив цього пробіотика на частоту виникнення ПНС та НЕК, а також постнатальне формування кишкової мікробіоти потребують подальшого вивчення.

616.34-018-002-003.235:577.112]-078.73-079.4-053.32

Захворюваність, пов’язана з незрілістю травного каналу, є однією з найважливіших причин смертності передчасно народжених дітей з дуже малою масою тіла при народженні (< 1500 г). Надмірна запальна відповідь у поєднанні з недостатнім місцевим захистом, підвищеною проникністю слизової оболонки травного каналу, зниженою моторною функцією, недостатнім кровопостачанням кишок, а також ентеральним харчуванням  передчасно народжених немовлят у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених (ВІТН) пов’язана з виникненням некротизуючого ентероколіту (НЕК) [1,2]. Ці чинники також можуть відігравати певну роль в патогенезі інших захворювань, насамперед, сепсису внаслідок ураження слизової оболонки кишок і потрапляння мікроорганізмів у кров’яне русло [3].

Фекальний кальпротектин (ФК) – це білок, який складає до 60% розчинного білка в нейтрофілах людини. Його також знаходять в моноцитах, макрофагах й епітеліальних клітинах [10]. ФК вивільняється під час запального процесу в травному каналі і в результаті трансепітеліальної міграції мієлоїдних клітин легко виявляється в калі. Завдяки наявності кальцію структура кальпротектину є дуже стабільною. Стабільна форма білка може зберігатись в калі до 7 діб [11]. Концентрація кальпротектину в калі відображає інтенсивність міграції нейтрофілів у стінку кишки, та, відповідно, безпосередньо корелює з тяжкістю запального процесу в тонкому кишечнику. Враховуючи патогенез НЕК та ПНС, ФК може бути потенційним маркером цих захворювань, оскільки може вказувати на наявність субклінічного запального процесу [12].

Лактоферин (ЛФ) – це поліфункціональний залізозв’язувальний глікопротеїн, який в найбільшій кількості міститься у грудному молоці та відіграє ключову роль у природженому імунітеті [13]. Окрім противірусних та бактерицидних властивостей ЛФ здатний запобігати виникненню надмірної запальної відповіді [14], а також стимулювати процеси проліферації та диференціації епітелію тонкої кишки, що у свою чергу впливає на її масу і довжину, а також продукцію у ній травних ферментів [15,16]. Ентеральне застосування ЛФ є одним з потенційних засобів модуляції постнатальної адаптації травного каналу та профілактики захворювань, пов’язаних з незрілістю травного каналу у передчасно народжених немовлят. 

Метою даного дослідження було оцінити зв’язок між рівнями ФК, ентеральним застосуванням ЛФ і виникненням НЕК і сепсису у передчасно народжених немовлят. 

Morbidity associated with an immature digestive tract is one of the most important causes of mortality in very low birth weight (BW) <1500 g infants. Excessive inflammation in combination with insufficient local immunity, increased permeability of the intestinal mucous membrane, reduced motor function
 as well as enteral nutrition of preterm infants in neonatal intensive care units (NICU) are associated with the occurrence of necrotizing enterocolitis (NEC). These factors can also play a critical role in the pathogenesis of other diseases, primarily sepsis, due to damage to the mucous membrane of the intestines and the subsequent entry of microorganisms into the bloodstream [17].
Fecal calprotectin (FC) is a protein that makes up to 60% of the soluble protein in human neutrophils, it is also found in monocytes, macrophages
and epithelial cells [28]. FC is released during the inflammatory process in the digestive tract and is easily detected in feces. Due to the presence of calcium, the structure of calprotectin can remain stable in feces for up to 7 days.  The FC concentration  in feces directly correlates with the severity of the inflammation in the intestine.  Considering the pathogenesis of NEC and neonatal sepsis, FC can be a potential marker of these diseases, as it can indicate the presence of a subclinical inflammatory process. 
   Lactoferrin (LF) is a multifunctional iron-binding glycoprotein, which is found in the largest amount in breast milk and plays a key role in innate immunity [26]. In addition to antiviral and bactericidal properties, LF can prevent the occurrence  of an excessive inflammatory response, stimulate the proliferation and differentiation processes of the epithelium of the small intestine, which affects its weight and length, as well as the production of digestive enzymes [12,13]. Enteral use of LF is one of the potential means of modulating postnatal adaptation of the digestive tract and
prevention of diseases associated with its immaturity in preterm infants.
Purpose of this study — to evaluate the associations between FC levels, enteral LF administration, and the occurrence of NEC and sepsis
in preterm infants.