Introduction. Peritonitis is one of the risk factors for the development of intra-abdominal hypertension (IAH) and abdominal compartment syndrome (ACS). The plasma citrulline and intestinal fatty acid-binding protein (I-FABP) are informative markers of intestinal barrier function. The aim of this study was to determine the correlation of the plasma citrulline and I-FABP with intra-abdominal pressure (IAP) and their relation to analgesia techniques in children suffering from appendicular peritonitis. Materials and Methods. 74 children operated for appendicular peritonitis were randomized into three groups of postoperative analgesia: “Opioids” (n = 25), intravenous morphine of 10 mcg/kg/h; “Lidocaine” (n = 23), intravenous lidocaine with initial bolus of 1.5 mg/kg and then infusion of 1.5 mg/kg/h; and “EA” (n = 26), epidurally 0.25% bupivacaine with initial bolus of 1 mg/kg and then infusion of 0.4 mg/kg/year. Retrospectively patients in each group were divided into the following subgroups: “without IAH” (n = 33), “IAH” (n = 27), and “ACS” (n = 14). We detected citrulline and I-FABP in plasma on day 1 (D1) and day 3 (D3) of hospital stay. Results. The patients without IAH on D1 presented significantly higher plasma citrulline (23.7 (16.0–31.3) nmol/ml) and lower I-FABP (76.9 (32.6–121.1) pg/ml) levels compared with patients in subgroup “IAH” (9.3 (7.3–11.3) nmol/ml and 226.0 (161.8–290.3) pg/ml, respectively) and subgroup “ACS” (6.9 (5.3–8.6) nmol/ml and 1011.7 (731.9–1291.5) pg/ml, respectively). The IAP had strong inverse correlation (rs = −0.74; p < 0.00001) with citrulline and positive strong correlation (rs = 0.73; p < 0.00001) with I-FABP. The citrulline in patients with IAH during three days postoperatively increased significantly in “Lidocaine” to 72% (p = 0.01) and in “EA” to 138% (p = 0.02), but it decreased to 13% (p = 0.37) in “Opioids” group. In children with ACS, citrulline on D3 was significantly higher than that on D1 and increased in “Lidocaine” to 59% (p = 0.05) and in “EA” to 134% (p = 0.001), but in “Opioids” it decreased to 30% (p = 0.48). The I-FABP in patients with IAH decreased to 12% in “Lidocaine” group (p = 0.86) and to 75% in “EA” group (p = 0.01), but it increased to 37% (p = 0.57) in “Opioids” group. During observation period, I-FABP in patients with ACS decreased significantly in “Lidocaine” to 42% (p = 0.05) and in “EA” to 96% (p = 0.003), but it increased in “Opioids” to 63% (p = 0.22). Conclusions. The IAP was inversely correlated with plasma citrulline and positively correlated with I-FABP in children with appendicular peritonitis. Epidural analgesia is the most protective for intestinal wall barrier function in patients at risk of IAH and ACS.
The purpose of the study is to analyze the results of managing pregnant women and newborns with COVID-19. Under observation were 208 pregnant women who were admitted to the municipal non-profit enterprise "Maternity Hospital №1 in Lviv». The department of extragenital pathology was specially equipped for patients. Based on clinical examination, epidemiological history and laboratory tests, a diagnosis of COVID-19 was made. COVID-19 was diagnosed in 179 (86.1%) pregnant women. 29 (16.2%) women were admitted to the intensive care unit and 1 (0.6%) woman required non-invasive mechanical ventilation. 74 women gave birth, of which 35 (47.3%) women - by caesarean section, the rest of the pregnant women after COVID-19 treatment were discharged under the supervision of a antenatal clinic doctor with the progression of pregnancy. The most common indication for caesarean section was fetal distress - 19 (54.2%) women. In 14 (18.9%) cases, the delivery was premature. The epidemic of severe acute respiratory syndrome (SARS - severe acute respiratory syndrome) caused by SARS-CoV showed that coronaviruses can cause not only mild and moderate respiratory diseases, but also severe, and even fatal, primary viral pneumonias, mortality from which, according to the WHO, worldwide was 17.6%. The risk of severe illness in pregnant women with SARS-CoV-2 does not increase compared with the general population, according to our observations was 15.1%, which corresponds to the data of international experts. There is currently no evidence of miscarriage, fetal malformations, spontaneous preterm birth, and vertical transmission of the virus. Thromboprophylaxis is carried out for hospitalized women who have had a symptomatic course of COVID-19. In the treatment, cephalosporins II-III generation and macrolides are used. Corticosteroids are used to treat COVID-19 in women requiring oxygen support.
The rapid development of evidence-based medicine in Ukraine and in the the world clearly demonstrates the effectiveness of multimodal anesthesia in the perioperative period. In addition to oral and intravenous nonsteroidal anti-inflammatory drugs, the use of regional methods of anesthesia plays a special role. The safety, efficacy of regional anesthesia and the reduction of intra- and postoperative complications are no longer in doubt. There is no anatomical area that cannot be anesthetized without the use of peripheral or central nerve blocks. However, the issue of which block as well as its anatomical basis should be used to minimize the risk for patients has to date been debatable and relevant.
The aim: to review and analyze modern sources of information in the field of anesthesiology, intensive care, and regional anesthesia; to determine the place of the ESP block among other fascial blocks and demonstrate the world experience and features of applying ESP block in different pathologies and in different surgical interventions.
The main and continuing priority in the daily work of an anesthesiologist is patient safety and the principle – “Do no harm”. A huge range of regional anesthesia methods are popular among anesthesiologists and intensivists. However, it is still unclear which one of these is as safe as it is effective.
Conclusions. ESP block is a universal, effective and relatively simple method of regional anesthesia, which effectively improves patient outcomes and reduces the number of intra- and postoperative complications.Швидкий розвиток доказової медицини в Україні та світі чітко демонструє ефективність мультимодальної анестезії під час анестезіологічного забезпечення хірургічних утручань. Крім пероральних і внутрішньовенних нестероїдних протизапаль-них препаратів, використовують реґіонарні методи знеболювання пацієнта. Безпека й ефективність реґіонарної анестезії, зменшення кількості інтра- та постопераційних ускладнень уже не викликають сумнівів. Немає такої анатомічної ділянки, яку неможливо було б знеболити без використання периферичних чи центральних нервових блоків. Дискутабельним та актуальним залишається питання про те, на яку ділянку організму хворого та який блок використати з мінімальними ризиками для пацієнта.Мета роботи – здійснити огляд та аналіз сучасних джерел інформації у сфері анестезіології, інтенсивної терапії та ре-ґіонарної анестезії; визначити місце erector spine plane (ESP) блока серед інших фасціальних блоків, показати світовий досвід та особливості використання ESP-блока при різних патологічних станах та при різних оперативних утручаннях.Головний та незмінний пріоритет у роботі анестезіолога – безпека пацієнта та принцип не зашкодити хворому. Величезний спектр реґіонарних методів знеболювання користується популярністю в анестезіологів та інтенсивістів, але досі не з’ясо-вано, який із них є так само безпечним, як і ефективним.Висновки. ESP-блок – універсальний, ефективний і відносно простий метод реґіонарної анестезії, що дієво поліпшує результати лікування пацієнта та зменшує кількість інтра- та постопераційних ускладнень
Aim of the article. To study the eff ect of Acelysine and Nimodipine on certain endothelial dysfunction indicators and to evaluate their therapeutic effi cacy after subarachnoid hemorrhage in rats.
Materials and Methods. An experimental study was carried out using 50 Wistar rats of both sexes. Spontaneous subarachnoid hemorrhage was simulated in animals. Three groups of animals were identifi ed: a control group, a group of animals that received a standard therapeutic dose of Acelysine, and a group that received a standard therapeutic dose of Nimotop. Each group included 15 animals. Also, there were 5 intact animals. Animals were withdrawn from the experiment on days 4 and 7 after determining their motor and exploratory activity. Motor and exploratory activity were determined following SAH with the “Open Field” technique. Biochemical markers of endothelial dysfunction were performed in the rat’s brain homogenate. Results and discussion. The simulation of subarachnoid hemorrhage (SAH) was found to lead to oxidative stress development and the production of increased oxidative
modifi cation of proteins (nitrotyrosine (Ntz) on the 4th and especially on the 7th day of the experiment) in brain tissues. Starting from the 4th day, we registered a compensatory increase in the activity of NO-synthase (NOS) – by 56%, followed by a decrease in its activity on the 7th day, by more than 33% as compared to the intact group of animals. A compensatory increase in VEGF-A in rats with SAH simulation was registered on the 4th day of the experiment, which was further decreased on the 7th day. The established pathobiochemical changes in the brain tissue were accompanied by the development of cognitive defi cit in experimental animals, especially on the 7th day of SAH. SAH led to a signifi cant decrease in the total activity of animals by 2.63 times, a decrease in the distance traveled by animals by 1.89 times, the number of freezes increased by 1.86 times, and the immobility of animals increased when moving from the periphery to the center and immobility in the center of the arena (anxiety, fear, disorientation), as well as a decrease in the distance traveled and the speed of movement in the illuminated center of the arena by 2 and 2.6 times, respectively. Experimental therapy with Acelysine 15 mg/kg led to the normalization of biochemical indicators of endothelial dysfunction: concentration of nitrotyrosine, starting from the 4th day of the experiment, increased eNOS activity and VEGF-A concentration (by 75% and 64% on 7th day).
Мета роботи: дослідження впливу ацелізіну та німодипіну на окремі показники ендотеліальної дисфункції та оцінка їх терапевтичної ефективності в умовах експериментального субарахноїдального крововиливу у щурів.
Матеріали та методи: Експериментальне дослідження виконано з використанням 50 щурів лінії Вістар обох статей.
Оригінальні дослідження: фундаментальні науки Original research: Basic sciences втичній дозі і група яка отримувала німодипин в стандартній
терапевтичній дозі. Кожна група включала в себе 15 тварин. Також було 5 інтактних тварин. Виведення тварин з експерименту було на 4 і 7 у добу після визначення рухової та пошукової активності. Визначення рухової і пошукової активності проводилося після САК за допомогою методики «Відкрите поле». Визначення біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції виконували у гомогенаті головного мозку щурів.
Результати дослідження та їх обговорення. Було встановлено, що моделювання субарахноїдального крововиливу (САК) призводило до розвитку оксиадтивного стресу та збільшення вмісту у тканинах головного мозку продукту окисної модифікації білків – нітротирозину (Ntz) на 4 та особливо, на 7 добу. Починаючи з 4 доби, було зареєстроване компенсаторне підвищення активності NO-синтази (NOS) на 56 %, з послідуючим зниженням її активності на 7 добу, більш ніж на 33 % по відношенню до інтактної групи тварин. Також було зареєстровано компенсаторне підвищення
VEGF-A у щурів з моделюванням САК на 4 добу та подальше його зниження на 7 добу. Встановлені патобіохімічні зміни мозкової тканини супроводжувались розвитком когнітивного дефіциту у дослідних тварин, особливо на 7 добу САК. САК призводило до достовірного зниження загальної активності тварин в 2,63 рази, зниження пройденої відстані тваринами в 1,89 раз, кількість замираний збільшилася в 1,86 раз і збільшувало нерухомість тварин при переході з периферії в центрі нерухомість в центрі арени (тривога, страх, дезорієнтація), а також зниження пройденої відстані і швидкості пересування в освітленому центрі арени в 2 і 2,6 разів відповідно. Експериментальна терапія ацелізином 15 мг/кг призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A (відповідно на 75% та 64% на 7 добу). На тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення намидопину призводило лише до незначного підвищення вмісту VEGF-A. Ацелізин та німотоп достовірно збільшували загальну активність щурів на 7-у добу після САК на 76,3% і на 48,8% відповідно. У тварин, які отримували ацелізин, знижувалася тривожність і страх. Тварини були менш агресивні і більш емпатічним - у них в 3 рази збільшилася кількість
тривалого груммінга. Введення щурам з САК німотопу надавало менш виражену позитивну дію на поведінку. Німотоп не впливав на показники загальної активності і не збільшував загальну пройдену відстань. Тварини, які отримували німтоп до 7-ї доби лікування були малоактивними.
Висновки. Експериментальна терапія ацелізином призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A. Варто зазначити, що на відміну від щурів контрольної групи, на тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення німотопу призводило до менш виражених ефектів, статистично вірогідні зміни відбувались лише по відношенню до вмісту VEGF-A.
Введення тваринам після САК ацелізину надавало сприятливу дію відносно емоційного статусу і поведінки тварин, а також призводило до нормалізації загальної активності і орієнтовнодослідницької активності тварин. Механізм едотеліотропної дії ацелізіну, на нашу думку, пов›язаний
з його антиоксидантними ефектами, модулюючім впливом на ендотеліальну NOS, а також його здатністю, опосередковано, впливати на підвищення вмісту VEGF. Терапія німотопом не мала ефекту щодо емоційного статусу і поведінки тварин. Крім того, при застосуванні блокаторів кальцієвих
каналів виявлені побічні ефекти у вигляді депресії, сонливість, диплопія, порушення орієнтації.
The administration of Nimotop in rats that survived SAH had a less pronounced positive eff ect on behavior. Nimotop did not aff ect indicators of general activity and did not increase the total distance traveled. Animals that received Nimotop were inactive by the 7th day of treatment.
Conclusions. Experimental therapy with Acelysine led to the normalization of biochemical parameters of endothelial dysfunction, namely nitrotyrosine concentration, starting from the 4th day of the experiment and increased eNOS activity and VEGF-A concentration. It should be noted that, in contrast to rats in the control group, under the prescription of Acelysine, we observed an increase in the concentration of eNOS and VEGF-A both on the 4th and 7th days of the experiment. The administration of Namidopine led to less pronounced eff ects, statistically signifi cant changes occurred only in relation to VEGF-A concentration. The administration of Acelysine to animals after SAH had a benefi cial eff ect on the emotional status and behavior of animals and also led to the normalization of their general activity and orientation-exploratory activity. The mechanism of the endotheliotropic eff ect of Acelysine, in
our opinion, is associated with its antioxidant eff ects, modulating impact on endothelial NOS, as well as its property, indirectly, to infl uence the increased VEGF content. Nimotop therapy had no eff ect on the emotional status and behavior of the animals. The use of calcium channel blockers revealed such side eff ects as depression, drowsiness, diplopia, and disorientation.
Objective: The aim: The aim of this work is to describe the clinical case of the first lung transplant in Ukraine through anterolateral access and to analyze management of patient in the postoperative period, followed by assessment of his general condition and quality of life.
Patients and methods: Materials and methods: Analysis of the clinical case of the patient who underwent the first lung transplantation in Ukraine, including a description of surgery, anesthesia, and postoperative recovery.
Conclusion: Conclusions: Thus, based on the data of the world literature, as well as on the results of treatment on the basis of Municipal Non-Profit Enterprise " Lviv Emergency Clinical Hospital" we can conclude that lung transplantation is one of the most effective methods of treatment of patients with end-stage lung disease. This operation improves patients' quality of life, general well-being and ability to physical activity.