УДК 616.155.3-097.36:616.12-008.331.1:616-056.52:616.988:578.834]-06

Анотація. Артеріальна гіпертензія (АГ) є найпоширенішим супутнім ураженням серед пацієнтів із коронавірусною хворобою (COVID-19) і незалежно від інших чинників ризику погіршує її перебіг, що, очевидно, повязане з імунною активацією та запаленням за наявності АГ і надваги та/або ожиріння.

Мета роботи – дослідити вміст лейкотрієну В4 (LTB4) та інтерлейкіну 6 (IL-6) у пацієнтів з АГ, надвагою та/або ожирінням і в поєднанні з COVID-19.

Матеріали та методи. Обстежено 84 пацієнти: 1-ша група – 40 пацієнтів з АГ, надвагою та/або ожирінням, 2-га група – 44 особи з АГ, надвагою та/або ожирінням і COVID-19 з інтерстиційним ураженням легень. У групу контролю ввійшло 20 практично здорових добровольців. Усім особам проводили антропометричні, загальноклінічні, лабораторні, інструментальні дослідження, а також додатково визначали вміст LTB4 та IL-6 у сирооватці крові імуноферментним методом за ідентичними протоколами з наборами реактивів LTB4 ELISA Kit і Human IL-6 SimpleStep ELISA Kit.

Результати. У пацієнтів з АГ і надвагою та/або ожирінням і COVID-19 встановлені суттєво вищі значення LTB4 – 995 (767,5;1645) пг/мл, ніж у групі осіб з АГ і надвагою та/або ожирінням – 658,5 (433,5;858,75) пг/мл. Водночас відмічене суттєве зростання IL-6 у пацієнтів з АГ і надвагою та/або ожирінням (7,36 ± 0,79 пг/мл) і за поєднання АГ, надваги та/або ожиріння з COVID-19 (30,94 ± 3,19 пг/мл).

Висновки. Перебіг АГ у пацієнтів з надвагою та/або ожирінням супроводжується підвищеними значеннями LTB4 та IL-6, що є наслідком впливу хронічного запалення. Зростання вмісту LTB4 та IL-6 у пацієнтів з АГ, надвагою та/або ожирінням і COVID-19, імовірно, є ознакою формування цитокінового шторму, причому рівень LTB4, як хемоатрактанта нейтрофілів свідчить про більш важкий перебіг цієї коморбідної патології. Враховуючи важливу роль LTB4 та IL-6 в патогенезі COVID-19, їх можна розглядати як фармакологічні мішені для зниження ризику тяжкого перебігу коронавірусної хвороби і покращення прогнозу у пацієнтів з АГ, надвагою та/або ожирінням.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, ожиріння, COVID-19, LTB4, IL-6.

 

Пневмонія на сьогодні є важливою медико-соціальною проблемою, навіть незважаючи на значний поступ у методах діагностики, підходахдо лікування тощо. Це зумовлено також поширеністю цієї патології серед населення різних вікових груп, високими показниками смертності, економічними витратами на лікування.
Метою роботи було з’ясувати роль ФНП-альфа, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10 для патогенезу експериментальної пневмонії.
Методи. Експериментальні дослідження визначення ФНП-альфа, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10 проводили у сироватці крові морських свинок (самців) з експериментальною пневмонією на 7, 14, 21 доби експерименту. Експериментальну модель пневмонії відтворювали за методом М. С. Регеди.
Вміст вказаних цитокінів визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). При цьому використовували набір реактивів для кількісного імуноферментного аналізу відповідного цитокіну виробництва «Diaclone» (Франція). Статистичну обробку отриманих даних проводили за методом Ст'юдента.
Результати. З'ясовано роль цитокінів, а саме – ФНП-альфа, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) для формування патогенезу експериментальної пневмонії. Було встановлено істотне підвищення прозапальних інтерлейкінів – ФНП-альфа та ІЛ-6 у сироватці крові морських свинок на 7, 14, 21 доби досліду порівняно з контрольною групою. ІЛ-10, проявляючи протизапальну активність, зменшувався на всі досліджувані доби експерименту порівняно з інтактними тваринами.
Висновки. Викладені у статті результати можуть свідчити про активацію імунозапальної відповіді з прогресуванням деструктивно-метаболічних
змін у легенях морських свинок.

The article is dedicated to the study of promising methods for determining the concentration of cholesterol, triglycerides, and phospholipids for the detection of psoriasis. It demonstrates that when interacting with cholesterol and triglycerides, the cholesteric-nematic mixture alters its spectral characteristics, in particular, which leads to a wavelength shift in the direction of the long-wavelength region. It is also shown that the liquid crystal mixture can

Мета. Проаналізовано рідкісний клінічний випадок успішного лікування 44-річного пацієнта з вторинною артеріальною гіпертензією, спричиненою феохромоцитомою лівої надниркової залози, що ускладнилася розшаровуючою аневризмою аорти (РАА). Позитивний результат лікувальної стратегії представлено в статті.
Результати. Діагноз хронічної РАА за De Bakey type I встановлено при мультиспіральній КТ-ангіографії грудної та черевної аорти з внутрішньовенним контрастним підсиленням. Проведено операцію ендопротезування низхідного відділу аорти, після якої — лапароскопічну тотальну лівобічну адреналектомію. Пацієнт перебуває під спостереженням кардіолога із застосуванням фармакологічної терапії.
Висновок. Вчасна діагностика важкої поєднаної патології, наступна хірургічна корекція й медикаментозне лікування спрямовані на запобігання ускладненням і продовження життя пацієнта.

Aim: To assess, under experimental conditions of cellular dehydration of varying severity, the nature of structural changes in the nephron and the dynamics of reparative processes during the recovery period.
Materials and Methods: The study was conducted on 110 young male Wistar rats, divided into two groups. The first group (30 rats) remained intact, while the second group (80 rats) was adapted to dehydration. Adaptation was achieved through alternating a low-mineral diet with 1.5% hypertonic sodium chloride solution (for two days) and a standard vivarium diet (for one day) over 42 days. Cellular dehydration in the second group was induced by administering 1.5% hypertonic sodium chloride solution along with dried oats and crackers. The degree of dehydration was determined based on the water deficit. In the next stage of the experiment, animals were returned to a normal diet, and readaptation changes were assessed at 1, 3, 6, and 12 weeks after the cessation of the dehydrating factor. The morphological state of the kidney structures was examined using microscopic, electron-microscopic, morphometric, and statistical methods.
Results: As a result of exposure dehydrating factor, the renal parenchyma shows functional tension in the glomeruli and tubular epithelial cells due to the increased load on the kidney. Changes of podocyte pedicels affect the size of filtration slits that regulate glomerular filter permeability. The first indicators of disorders in the glomerular-tubular system are the basal membranes in the composition of capillaries and epithelium. Even in mild dehydration, as the dehydrating factor increases, the basal membrane thickens, loses its three-layer structural organization, becomes homogeneous and osmiophilic. Gradually, podocytes and endothelial cells of capillaries are damaged, undergoing dystrophy. The process of readaptation after rehydration of the previously dehydrated organism involves a complex of morphological changes following cellular dehydration, aimed at restoring lost or weakened functions of cells and tissues, their adaptive-compensatory changes, which ensure adaptation to certain conditions. Structural transformations of cells during readaptation may manifest in the enhanced stabilization of cell membranes and the resistance of tissues to intensive influences. Previous adaptation under dehydration leads to the mitigation of the dehydrating factor’s impact, manifested in a lower severity of structural-metabolic disturbances and increased energy exchange.
Conclusions: The structural components of the nephron immediately respond to disturbances in the body’s water-electrolyte balance by changing their structural organization. These changes are significant in severe cellular dehydration, and their restoration requires a long period of time.