Abstract. For the first time in Ukraine, our team successfully  applied  extracorporeal  blood hyperthermia (EBH) within a closed-loop circuit to manage inflammatory conditions of the lungs and pleura. Controlled warming of autologous blood to 38°C and its subsequent reinfusion produced rapid, clinically  significant  reductions  in  exudative pleurisy,  pleural  empyema,  and  paracancerous inflammatory  lesions.  Earlier,  EBH  had  been 
incorporated  into  U.S.  military  field  protocols between  2003  and  2007,  and  it  is  now  formally 
included  in  therapeutic  guidelines  across  the United  States,  Canada,  New  Zealand,  multiple European nations, and several African healthcare systems.  Our  findings  corroborate  international data  showing  that  mild  systemic  hyperthermia enhances  phagocytic  activity,  improves microcirculation  within  the  pleural  cavity,  and accelerates  resorption  of  inflammatory  exudate while  maintaining  a  favorable  safety  profile.  No severe adverse events or hemodynamic instabilities were observed during or after the procedures in our 
cohort.  Beyond  its  direct  anti-inflammatory impact, EBH may potentiate antibiotic penetration into pleural tissues, offering a valuable adjunct in the  era  of  rising  antimicrobial  resistance.  Future multicenter  trials  with  larger  patient  populations and  comparative  cost-effectiveness  analyses  are warranted  to  refine  treatment  parameters  and confirm  long-term  benefits  of  this  promising modality. 
Keywords:  inflammatory  pulmonary  pathology, treatment, extracorporeal blood hyperthermia

УДК 314.489(477) 

Мета: з’ясування істотних причин безповоротних втрат людського ресурсу – смерті, серед населення України  
у 2005–2021 рр. 
Матеріали та методи. Проведено епідеміологічне, одномоментне, суцільне, перспективне дослідження з використанням біостатистичних даних бази Державного комітету статистики України (2005–2021) та комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021) за застосовування низки наукових медико-біостатистичних методів із урахуванням принципів системності. 
Результати. Доведено, що число померлих у 2005–2021 рр. скоротилося на n=67698 випадків (P=8,7%) і становило у 2021 р. n=714263 смертей при Р=1724,5о/оооо, проте ООН (2021) визнала це одним із найшвидших у світі темпів скорочення населення. 
Обґрунтовано, що основною причиною смертей серед населення України є неінфекційні хвороби (НІХ), котрі щорічно у Мніх =80,3±0,9% домінують над показником частки померлих з інших мотивів (Мін =19,7±0,4%) у Рсn =4,1 рази.
 Аргументованим є і те, що серед усіх померлих через НІХ перше рейтингове місце у М=81,5±0,9% смертей займають хвороби системи кровообігу [I00–I99], тоді як другу оцінювальну позицію з показником структури М=15,9±0,4% посідають новоутворення [С00–D48], третю позицію – хронічні хвороби нижніх дихальних шляхів [J40–J47] (М=1,8±0,2%), четвертий ступеневий рівень займає цукровий діабет [Е10–Е14] (М=0,5±0,06%), а розлади психіки та поведінки [F01–F99] зумовили смертність населення у М=0,3±0,01% від усіх випадків.

 Висновки. Результати достеменно посвідчують високий рівень смертності серед населення України, що має прямий негативний вплив на стан соціально-економічного добробуту суспільства, ресурсне забезпечення військово-оборонного та народногосподарського комплексу держави і вимагає від МОЗ України нагальних напрацювань для системи медичної допомоги та охорони здоров’я науково-методичних, організаційно-управлінських механізмів мінімізації виникнення зазначеної патології та її наслідків серед населення в контексті наявних рекомендацій ВООЗ на рівні як індивідуального, так і громадського здоров’я.
 Ключові слова: Україна, населення, померлі, причини, неінфекційні хвороби, структура, поширеність, рейтинг.

 Purpose: to establish the main causes of irreversible loss of human resources – deaths, among the population of Ukraine in 2005–2021. 
Materials and methods. An epidemiological, single-moment, continuous, prospective study was conducted using the biostatistical data of the State Statistics Committee of Ukraine (2005–2021) and the Microsoft Office Excel computer package (2021), using a number of scientific medical and biostatistical methods taking into account the principles of systematicity. 
Results. It was proven that the number of deaths in 2005–2021 decreased by n=67698 cases (P=8.7%) and amounted to n=714263 deaths in 2021, with Р=1724.5о/оооо . However, the UN (2021) identified this as one of the fastest rates of population decline in the world. 
It is substantiated that the main cause of deaths among the population of Ukraine is non-communicable diseases (NCD), which annually in Мncd
 =80.3±0.9% dominate over the indicator of the specific weight of deaths from other reasons (Мoth =19.7±0.4%) in Рсn =4.1 times.
 It is also argued that, among all those who died due to NCD, the first ranking place in М=81.5±0.9% of deaths is occupied by diseases of the circulatory system [I00-I99], while the second ranking position with the structure indicator М=15.9±0.4% are neoplastic diseases [С00-D48], the third position is chronic diseases of the lower respiratory tract [J40–J47] (М=1.8±0.2%), the fourth degree level reflects diabetes mellitus [Е10–Е14] (М=0.5±0.06%), mental and behavioral disorders [F01–F99] caused the deaths of the population in М=0.3±0.01% of all cases.
 Conclusions. The results conclusively demonstrate the high level of mortality among the population of Ukraine, which has a direct negative impact on the state of socio-economic well-being of society, the resource provision of the military-defense and nationaleconomic complex of the state, and requires the Ministry of Health of Ukraine to urgently work on the system of medical aid and health  care of scientific, methodical, organizational, management mechanisms for minimizing the occurrence of the outlined pathology and its consequences among the population in the context of the existing recommendations of the WHO at the level of individual and public health.
 Key words: Ukraine, population, deceased, reasons, non-communicable diseases, structure, prevalence, rating.

УДК 614.21:616.1/.4]:303.62(4 
Вступ. Від часу появи концепції епідеміологічного переходу (Abd el R. Omran, 1971) домінування неінфекційних хвороб (НІХ) серед населення європейських країн стало реальністю у контексті стану як індивідуального, так і громадського здоров’я, а також тривалости життя,  економічного й оборонного ресурсу. Важливо й те, що НІХ є наслідком поведінки самої людини, що окреслює її спосіб життя через наявні чинники ризику.
 Мета. З’ясувати показник обізнаности щодо теоретичного рівня знань у керівників органів і закладів охорони здоров’я Львівщини у контексті неінфекційних хвороб та їхніх наслідків із огляду на ріст захворюваности на неінфекційні хвороби в Україні за період незалежности в nніх = +1,5 разу та їхній вплив на зменшення чисельности людности країни (Мніх = 80,3 ± 0,9 % загальної кількости померлих). 
Матеріяли й методи. Виконано загальне, прикладне, описово-аналітичне, монографічне/разове, середньострокове, суцільне соціологічне дослідження, згідно з опрацьованим інструментом «Анкета вивчення стану обізнаности лікарів щодо наявности НІХ в Україні», серед слухачів циклів удосконалення катедри громадського здоров’я факультету післядипломної освіти  Львівського національного медичного університету 
імени Данила  Галицького в 2022 р. (∑курсантів n = 327) із-поміж (∑n = 392) керівників органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я Львівщини. Методи дослідження базувалися на принципах системности й відповідають Паспорту спеціяльности 14.02.03 – соціяльна медицина.
 Результати. Визначено, що М = 80,4 ± 0,3 % (n = 263) респондентів розуміють сутність поняття «неінфекційні хвороби»; М = 40,1 ± 0,2 % (n = 131) опитаних розкрили зміст епідеміологічного переходу від інфекційних до хронічних хвороб, що радикально змінило структуру смертности за причинами; дві третини анкетованих правильно вказали перелік хвороб, віднесених до групи НІХ; М = 68,2 ± 0,3 % (n = 223) досліджених засвід
чили ступінь розуміння причин виникнення НІХ; М = 76,8 ± 0,3 % (n = 251) респондентів вказали на наявність чинників ризику, які коригуються у стані здоров’я людини; М = 69,4 ± 0,3 % (n = 227) анкетованих зазначили розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану заходів щодо неінфекційних хвороб для досягнення глобальних цілей сталого розвитку» № 530-р від 26 липня 2018 р. як 
регламентний документ у повсякденній діяльности органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я; М = 22,3 ± 0,1 % (n = 73) опитаних знайомі з проведеним національним дослідженням STEPS (2019), М = 14,1 ± 0,1 % (n = 46) анкетованих  знайомі з його деякими результатами; М = 85,9 ± 0,3 % (n = 281) зазначили, що НІХ є провідними причинами смертности серед населення.
 Висновки. Результати засвідчують про брак знань із теоретичних основ неінфекційних хвороб серед управлінців медичних закладів і органів охорони здоров’я Львівщини. Це вимагає впровадження до навчального процесу катедр медичних вишів організаційно-управлінського та клінічного спрямування як у додипломному, так і в післядипломному навчанні навчальних тем / факультативів / циклів тематичного вдосконалення щодо змісту неінфекційної патології з метою мінімізації її наслідків.
 Ключові слова: концепція, епідеміологічний перехід, соціологічне дослідження, неінфекційні хвороби, керівники, медична допомога, охорона здоров’я, смертність, причини, мінімізація. 

УДК 231.5:233.5
 Вступ. Аксіомою в духовному житті вірян були і є наявність божественної природи у створенні Богом Адама і Єви та їхнього буття як у Раю, так і після гріхопадіння на необробленій землі. Усвідомлення сутности цього божественного в людині у XXI столітті, а також наданої Богом їй можливости коригувати духовний стан у часі її гріха та покаяння завдяки певним моральним, фізичним і біологічним негараздам у власному 
бутті доречно розглядати, в тому числі й лікарям, поряд із тілесним, як єдину гармонійну божественно-цілісну систему людини, чим і має собі людина в  земному житті прокласти дорогу в життя вічне.    
Мета. Декларувати наукове усвідомлення Божої природи у творінні людини та концепту її способу життя в земному періоді між тілесним і духовним (згідно зі свідченнями про єство Богом Адама і Єви, життя й харчування перших людей на землі в період від гріхопадіння й до народження у них дітей).
 Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне одномоментне, суцільне дослідження Святого Письма та доступних апокрифів і псевдоепіграфів Старого Завіту з використанням низки наукових епідеміологічних та історичних методів дослідження з урахуванням принципів системности. 
Результати. Констатовано, що створена Богом за образом і власною подобою розумна, премудра, безсмертна, з вільною волею та подвійною божественною природою: внутрішнім станом – душею та зовнішнім – тілом / матеріяльним людина явила собою єдину гармонійну божественну систему для існування. Доведено, що коли гріх Єви і Адама спричинив відповідні зміни у цілісности як їхнього єства, так і наступних поколінь, відбулося переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі. З’ясовано, що усвідомлене розуміння сутности гріха та покаяння перед Господом через молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне уможливлює людині XXI століття скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою суттю буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти. Аргументовано, що фатальним у практичній і науковій медицині, а також у сфері охорони здоров’я був і є той факт, що як лікували, так і лікують лише фізичне тіло людини та нехтують при цьому її духовним складником, не надаючи значення наявній єдиній гармонійній божественно-цілісній системі людини та не розуміючи змісту Божого слова, що  «…лікар, …існує з Господньої установи: від Всевишнього – здатність лікаря…» (Сир. 38:1,2), і це коли в преамбулі Конституції України (1996) визнано існування Бога і Його зверхність над усіма людьми і майже 80,0 % українців екзистенціюють себе з православ’ям. 
Висновки. Результати дослідження потверджують еволюційний шлях створеного Богом, з духовною і тілесною природою, єства людини, а також слугують свідченням спроможности самої людини до переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі після гріхопадіння. Мотивованим у цій науковій праці є і те, що усвідомлення сутности гріха уможливлює людині через покаяння перед Господом – молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою квінтесенцією для буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти.
 Ключові слова: Бог, Адам і Єва, людина, божественна природа, душа і тіло, гріх, Божі настанови, їстівні продукти, каяття, друга модель, спосіб життя, життя вічне, Конституція України, медична практика. 

УДК 614.2:[31:159.9]:311.14:303.62].001.57:001.8(477)
 Мета: науково опрацювати та теоретико-методологічно обґрунтувати концептуальну біостатистично-математичну модель для комплексного аналізу при встановленні причинно-наслідкових закономірностей у межах біопсихосоціального профілю населення на підставі результатів соціологічного дослідження.
 Матеріали й методи. За результатами комплексного, епідеміологічного, прикладного, аналітично-описового, монографічного дослідження з елементами евристичної теорії системного моделювання опрацьовано аналітико управлінську концептуальну біостатистично-математичну модель установлення причинно-наслідкових зв’язків у контексті мультифакторного підходу до здоров’я, спираючись на емпіричні соціологічні дані.
 Результати. Установлено, що побудована модель, як багаторівневий логічно-структурний алгоритм, базується на трьох етапах: («Крок 1» – ідентифікація чинників; «Крок 2» – біостатистична верифікація; «Крок 3» – аналітична інтерпретація, висновки, рекомендації), що забезпечує системну структуризацію встановлених взаємозв’язків між досліджуваними біостатистичними параметрами згідно із соціологічними даними.
 Доведено, коли зміст і теоретико-методологічне обґрунтування моделі поєднують комплексний системний підхід, що інтегрує визначене ключове призначення – мету, основні аналітичні та прикладні завдання, трирівневу структурно-логічну побудову, наукову новизну й високу практичну цінність із концептуальними засадами та інструментами прикладного застосування в медичній науці, забезпечуючи її цілісність, адаптивність і значущість у сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я.
 Висновок. Теоретико-методологічна основа пропонованої моделі поєднує біопсихосоціальний підхід, системний аналіз, принципи доказової медицини та сучасні методи біостатистики, забезпечує її цілісність і наукову обґрунтованість як інструмента для біостатистично-математичного аналізу взаємозв’язків між соціально-медичними детермінантами та станом здоров’я населення.
 КЛЮЧОВІ СЛОВА: Здоров’я; населення; соціологічне дослідження; біостатистичний аналіз; концептуальна модель; чинники ризику; причинно-наслідкові зв’язки; біопсихосоціальний профіль.