УДК: 614.71:546.131

Мета. Наукове обґрунтування гігієнічного регламенту допустимого вмісту біоцидного препарату «Bardap 26» (активна діюча речовина – біс(децил)(2-гідроксиетилметилазаніум пропаноат) в навколишньому повітрі.

Об’єкт і методи дослідження. Технічний концентрат продукту «Bardap 26» з вмістом 80% активної діючої речовини в етиленгліколі, диетиленгліколі та воді. Методи дослідження - санітарно-хімічні, токсикологічні та статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення. Представлені результати визначення маркерного леткого компоненту препарату. Встановлено, що динамічна рівновага всіх мігруючих компонентів в експозиційній камері реєструється через 24 годин. Етиленгліколь (вмісту препарату до 30%) при 20°C не мігрує із препарату внаслідок високої температури кипіння – 197,3°C. Водночас дослідження міграції аміаку показали, що з 1 г  наважки препарату «Bardap 26» в модельних умовах виділяється 0,016 мг аміаку.

Проведені дослідження токсичної дії «Bardap 26» на організм ссавців при різних шляхах надходження. За критерієм гострої пероральної токсичності препарат відноситься до 3 класу категорії небезпеки. Величину показника середньосмертельної концентрації (CL₅₀) в умовах інгаляційного надходження  препарату не вдалося досягнути. Він проявляє помірну подразнювальну дію на шкіру та виражену подразнювальну дію на хоріоалантоїсну оболонку курячих ембріонів. Володіє вираженими кумулятивними властивостями. Препарат не викликає сенсибілізації організму. В умовах хронічного інгаляційного дослідження, препарат «Bardap 26» не викликав клінічних ознак інтоксикації та загибелі тварин в умовах нашого експерименту.

Висновки. Враховуючи встановлені параметри токсичності, відсутність передумов для утворення аерозолю препарату як у процесі виготовлення готових дезінфекційних засобів, так і у процесі їх застосуання, результати дослідження хімічного складу суміші речовин, що мігрують з препарату «Bardap 26»  в модельних умовах, доцільно проводити контроль повітряного середовища  за  концентрацією маркерної сполуки - аміаком.

Objective. Scientific substantiation of health-related regulations on permissible content of “Bardap 26” biocidal product (active substance – bis(decyl)(2-hydroxyethyl methylazonium propanoate) in ambient air.
Materials and methods. Technical concentrate of “Bardap 26” product with a content of 80% of the active substance in ethylene glycol, diethylene glycol and water. Study methods – sanitary-chemical, toxicological, and statistical.
Results. The results outlined of determining marker volatile component of the product. It was established that the dynamic equilibrium of all migrating components in the exposure chamber is recorded in 24 hours. Ethylene glycol (up to 30% of product content) does not migrate from the product at 20°C due to its high boiling point – 197.3°C. At the same time, studies of ammonia migration showed that 0.016 mg of ammonia releases from 1 g of “Bardap 26” under model conditions. Studies have been conducted of “Bardap 26” toxic effects on mammals’ body with different routes of administration. In terms of acute oral toxicity, the product ranks as Hazard Class 3. The value of the median lethal concentration (CL 50) in the conditions of product inhalation could not be reached. It has a moderate skin irritant effect and a significant irritant effect on the chorioallantoic membrane of chicken embryos. Product exerts significant cumulative properties. It does not cause sensitization of the body. In the conditions of a chronic inhalation study, “Bardap 26” product did not cause clinical signs of intoxication and mortality among animals under conditions of our experiment.
Conclusions. Given the pre-set toxicity parameters, no prerequisites for the formation of an aerosol of the product both in the process of manufacturing ready-made disinfectants and their application as well, the results of studying chemical composition of mixture of substances that migrate from “Bardap 26” product under model conditions, it is advisable to inspect ambient air based on the marker compound (ammonia) concentration.

УДК: [595.42:616-022]:616-084(477)

Мета. Аналіз наявної в наукових джерелах інформації щодо зараженості міських популяцій кліщів в населених пунктах України збудниками інфекційних захворювань; визначення факторів, які сприяють поширенню ареалів проживання кліщів на території міст; актуалізація основних методів боротьби з кліщами.

Об’єкт і методи дослідження. Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових праць.

Результати дослідження та їх обговорення. Згідно інформації із наукових джерел, в парках, зонах відпочинку, зелених насадженнях уздовж пішохідних маршрутів мешканців населених пунктів України найбільш поширеними є кліщі Ixodes ricinus, рідше зустрічається вид Dermacentor reticulatus. Вказані кліщі представляють загрозу для містян, оскільки можуть бути заражені одним або одночасно декількома збудниками інфекційних захворювань - хвороби Лайма, анаплазмозу, рикетсіозів, бабезіозу тощо. До збільшення міської популяції кліщів призводять антропогенні чинники: розбудова міст, неналежний догляд за парковими зонами, несанкціоновані сміттєзвалища, які стають розплідником для мишоподібних гризунів і безпритульних тварин. Для захисту мешканців міст від кліщових інфекцій необхідно знищувати кліщів і регулювати популяцію їх господарів, упорядковувати парки, сквери, прибудинкові території, проводити просвітницьку роботи серед населення. Важливим напрямком профілактичної роботи є епідеміологічний і епізоотологічний моніторинг за інфекціями, які переносяться кліщами.

Висновки. Через антропогенний вплив, безладну господарську діяльність в містах України поширюються популяції іксодових кліщів, які при нападі на людину можуть інфікувати її рядом небезпечних інфекційних захворювань. Стратегія та тактика профілактики кліщових інфекцій повинна розроблятися індивідуально для кожного населеного пункту з урахуванням особливостей території, чи є вона ензоотичною щодо тієї чи іншої інфекції, і результатів лабораторного обстеження іксодових кліщів, зібраних у зонах відпочинку населення.

Objective. Analysis of the information available in scientific sources on the contamination of urban populations of ticks in the settlements of Ukraine with pathogens of infectious diseases; identification of factors contributing to the spread of tick habitats in urban areas, updating the main methods of combating ticks.
Materials and methods. Analysis of domestic and foreign scientific works.
Results. According to information from scientific sources, Ixodes ricinus ticks are most common in parks, recreation areas, and green areas along pedestrian routes of urban settlements in Ukraine, and Dermacentor reticulatus is less common. These ticks pose a threat to residents, as they can be infected with one or several causative agents of infectious diseases - Lyme disease, anaplasmosis, rickettsiosis, babesiosis, etc. Anthropogenic factors lead to an increase in the urban population of ticks, such as: urban development, improper maintenance of park areas, unauthorized garbage dumps, which become a nursery for mouse-like rodents and stray animals. In order to protect city dwellers from tick-borne infections, it is necessary to destroy ticks and regulate the population of their hosts, arrange parks, squares, adjacent territories, and conduct educational work among the population. An important area of preventive work is the epidemiological and epizootological monitoring of tick-borne infections.
Conclusions. Due to anthropogenic influence, disorderly economic activity, populations of ixodid ticks are spreading in the cities of Ukraine, when attacking a person, they can infect him/her with a number of dangerous infectious diseases. The strategy and tactics for the prevention of tick infections should be developed individually for each settlement, taking into account the characteristics of the territory, whether it is enzootic with respect to a particular infection, and the results of a laboratory examination of ixodid ticks collected in recreation areas of the population.

Introduction. Infectious diseases have been a threat during all periods of human existence. Primary measures to protect against extremely dangerous pathogens included quarantine, observation and vaccination. Vaccination was crucial in the fight against smallpox — the only disease, which was eradicated on a global scale. The aim of the work was to identify the main stages of development and application of vaccines for the protection against especially dangerous infection (EDI) and the contribution of Ukrainian scientists in the development of vaccines for EDI. Methods. An analysis using the Search Strategy of narrative reviews of literary sources and Internet resource was conducted to systematize data about the application of immunobiological preparations to create an active immunity against several actual EDI. The participation of scientists with Ukrainian roots in the creation of vaccines against this group of diseases is indicated. Results. Smallpox (variolation in China in the 11th century) is known as the first disease against which specifc protection was created. Until the 20s century, the first five vaccines against EDI were developed: smallpox, rabies, anthrax, cholera, and plague. In the 20s century, the list was supplemented by vaccines against typhus, yellow fever, tick-borne encephalitis,тtularemia, brucellosis, coxiellosis (Q-fever), hemorrhagic fever with renal syndrome (HFRS). The introduction of new technologies in the 21st century allowed improving existing preparations and creating new ones against Ebola viral disease (EVD), COVID-19 as EDIs relevant ones for the pandemic potential. Outstanding scientists with Ukrainian roots contributed to the creation of vaccines against EDI: V. Khavkin, D. Samoilovich, V. Zhdanov. Conclusion. Protection of the population against EDIs is limited by the number of available effective vaccines. The development of vaccines against COVID-19 has improved the prognosis for containment of the COVID-19 pandemic. 

The use of natural bioactive constituents from various food sources for anticancer purposes has become increasingly popular worldwide. Broccoli (Brassica oleracea var. italica) is on the top of the consumed vegetables by the masses. Its raw matrix contains a plethora of phytochemicals, such as glucosinolates and phenolic compounds, along with rich amounts of vitamins, and minerals. Consumption of broccoli-derived phytochemicals provides strong antioxidant effects, particularly due to its sulforaphane content, while modulating numerous molecules involved in cell cycle regulation, control of apoptosis, and tuning enzyme activity. Thus, the inclusion of broccoli in the daily diet lowers the susceptibility to developing cancers. Numerous studies have underlined the undisputable role of broccoli in the diet as a chemopreventive raw food, owing to the content in sulforaphane, an isothiocyanate produced as a result of hydrolysis of precursor glucosinolates called glucoraphanin. This review will provide evidence supporting the specific role of fresh florets and sprouts of broccoli and its key bioactive constituents in the prevention and treatment of different cancers; a number of studies carried out in the in vitro and in vivo conditions as well as clinical trials were analyzed.