УДК 579.861-09+579.61):616.33/.34-008.87

Анотація.

Мікробіом шлунково-кишкового тракту (ШКТ), мабуть, найбільш вивчений, проте всі дослідження донедавна ґрунтувалися лише на бактеріологічних методах, тому деякі топографічні зони є не вивчені, лише внаслідок того що матеріал для дослідження досить важко зібрати. Відомо, що ШКТ містить унікальний і динамічний мікробіом, оскільки, з одного боку, він постійно піддається зовнішнім подразникам, включаючи дієту, інфекційні агенти, антибіотики та ксенобіотики; з іншого – неперетравлювані вуглеводи, білки, жири, поліфеноли, пребіотичні продукти можуть викликати зміни в мікробіоти й впливати на імунологічні та метаболічні маркери господаря. Як наслідок, захворюваність на численні імуноопосередковані, метаболічні, нейродегенеративні й ендокринні захворювання неухильно зростає. Пацієнти із соматичними хворобами є більш вразливим до дії вірусних і бактеріальних агентів. Метою огляду є узагальнення сучасних даних щодо мікробіоому шлунково-кишкового тракту (ШКТ) людини в нормі та його якісних і кількісних змін. Також огляд має на меті проаналізувати причини й принципи класифікації дисбіозів і найпоширеніші патології, що призводять до дисбалансу кишкової мікрофлори. Ми проаналізували й узагальнили дані про мікробіоценози ШКТ, що проводили новітніми методами, зокрема й за допомогою ПЛР з використанням праймерів 16S рРНК. Також ми навели основні причини та представили принципи класифікації дисбіозів. Надали власні трактування й висновки стосовно цієї проблематики, що вказують на можливості мікроекологчних порушень у різних біотопах шлунково-кишкового тракту.

УДК 616.15-073.27:616.61:615.014.24

Анотація

Метою дослідження була оцінка подразнювальної дії лосьйонів, що містять 5% і 10% міноксидилу та концентратів для гемодіалізу з оцтовою і лимонною кислотами. Як тест-об’єкт використано судини хоріоалантоїсної оболонки курячих ембріонів з використанням цифрової мікрокамери. Випробування показало, що лосьйони зі вмістом 5% та 10% міноксидилу проявили виражену подразнювальну дію, концентрат для гемодіалізу з оцтовою кислотою проявив помірну подразнювальну дію, з лимонною кислотою – слабку подразнювальну дію. Для широкого впровадження альтернативного тесту HET-CAM в Україні необхідна його імплементація на державному рівні на підставі масиву даних, отриманих для різних за складом та фізико-хімічними характеристиками засобів.

УДК: 614.71:[661.493:546.33]:615.099-047.44

АНОТАЦІЯ:

Мета. Оцінка подразнюючих властивостей і обґрунтування гранично допустимої концентрації натрію перкарбонату у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Натрію перкарбонат. Методи досліджень – токсиколого-гігієнічні, гематологічні, біохімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення. Представлені результати оцінки подразнюючих властивостей натрію перкарбонату, який широко застосовується як екологічний кисневий відбілювач, плямовивідник, дезінфектор та очисник в побуті, промисловості (текстильній, хімічній, косметичній) медицині та сільському господарстві. Робота була проведена на білих щурах-самках, яким інтраназально вводили натрію перкарбонат в дозах, що відповідали в перерахунку на концентрації 90 мг/м3, 30 мг/м3 та 10 мг/м3. Визначення гематологічних і біохімічних показників, поведінкових реакцій і клітинного складу бронхоальвеолярного лаважу проводили на першу та третю добу після введення. Встановлено, що поріг однократної інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом складає 90 мг/м3, про що свідчать зміни гематологічних показників та поведінкових реакцій тварин при інтраназальному введенні натрію перкарбонату. Концентрацію 30 мг/м3 можна вважати порогом подразнюючої дії, оскільки вплив натрію перкарбонату на цьому рівні викликав значимі зміни у співвідношенні клітинних елементів бронхоальвеолярного лаважу та вагового коефіцієнту легень. Натрію перкарбонат викликає порушення функціонального стану дихальної системи у концентрації, які знаходяться нижче порогу інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом і відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією. З врахуванням порогу та зони подразнюючої дії натрію перкарбонату розраховано гранично допустиму концентрацію у повітрі робочої зони.

Висновки. Натрію перкарбонат відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією.

Гранично допустима концентрація натрію перкарбонату у повітрі робочої зони рекомендується на рівні 2 мг/м3, аерозоль, 3 клас небезпечності, позначка П – подразнююча дія.

Background: COVID-19 is associated with immune dysregulation and an increased risk of thromboembolic complications, including pulmonary embolism (PE). Identification of dynamic immunological predictors of adverse outcomes remains clinically relevant. This study evaluated associations between coagulation, inflammatory, immunological markers, and in-hospital mortality in patients with severe COVID-19.
Material/Methods: In this prospective observational study, 47 hospitalized adults with severe COVID-19 and suspected PE were enrolled. Serum cytokines, coagulation parameters, and cardiac injury biomarkers were assessed at enrollment and on hospital day 5. PE was confirmed using computed tomography pulmonary angiography. Univariable and multivariable binary logistic regression was used to identify predictors of in-hospital all-cause mortality. Model discrimination was evaluated using the area under the receiver operating characteristic curve (AUC), with internal validation by bootstrap resampling.
Results: PE was diagnosed in 19 patients (40.4%), and 13 patients (27.7%) died during hospitalization. Higher standardized day-5 interleukin (IL)-9 and IL-15 levels were associated with mortality in univariable analyses, but neither remained significant after Benjamini-Hochberg false discovery rate correction across the panel of 15 cytokines measured on day 5 (IL-9, q=0.180; IL-15, q=0.210). In an age-adjusted model, day-5 IL-9 remained associated with mortality (adjusted odds ratio per 1-SD increase, 3.331; 95% CI, 1.289-8.608; P=0.013). Apparent discrimination was moderate (AUC 0.774; 95% CI, 0.563-0.984; P = 0.011), but bootstrap validation showed marked
coefficient instability.
Conclusions: Day-5 IL-9 levels may reflect an evolving risk in severe COVID-19, but the association was sensitive to multipletesting correction and model instability. This study’s findings are exploratory and require confirmation in larger, externally validated cohorts

УДК 617.735-007.23:615.37

Анотація. Метою дослідження було оцінити ефективність та безпечність анти-VEGF терапії у пацієнтів із діабетичним макулярним набряком, порівняти клінічну дію різних препаратів та визначити переваги і обмеження кожного підходу. Дослідження проведено на базі офтальмологічного відділення КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» у 2023-2025 рр., включено 50 пацієнтів з тривалістю цукрового діабету від 6 до 18 років (середній вік 59,2 ± 8,1 років, 52% жінок). Пацієнтів розподілено на три групи: афліберцепт (Eylea, n=17), ранібізумаб (Lucentis, n=13) та бролуцизумаб (Beovu, n=20). Усім пацієнтам проведено три завантажувальні інтравітреальні ін’єкції з інтервалом 4 тижні, подальше лікування призначали за схемою PRN. Оцінка ефективності здійснювалась за зміною гостроти зору (BCVA, logMAR) та центральної товщини макули (Central Macular Thickness (CMT), мкм) за даними ОКТ, а також анал ізувалися побічні ефекти. Через 6 місяців усі групи показали достовірне покращення BCVA та зменшення CMT. Найбільш виражений ефект спостерігався у пацієнтів, які отримували афліберцепт: середня гострота зору 0,18 ± 0,06 logMAR, товщина макули 305 ± 42 мкм;у групі Lucentis – BCVA 0,21 ± 0,07 logMAR, CMT 328 ± 49 мкм; у групі Beovu – BCVA 0,26 ± 0,08 logMAR, CMT 350 ± 55 мкм. Аналіз повторних ін’єкцій продемонстрував більшу стабільність ефекту афліберцепту, з середньою кількістю додаткових процедур 0,5 ± 0,2, порівняно з 1,0 ± 0,3 у групі Lucentis та 1,2 ± 0,4 у групі Beovu. Побічні ефекти були мінімальними; серйозні ускладнення, такі як ендофтальміт, крововиливи чи підвищення внутрішньоочного тиску, не зафіксовані. Отримані результати підтверджують високу ефективність та безпечність анти-VEGF терапії при ДМН, а також показують, що афліберцепт є найефективнішим препаратом першої лінії, тоді як ранібізумаб і бролуцизумаб залишаються клінічно значущими альтернативами.