UDC 616–089.5:253.1(477.63)

Abstract. This year, the Department of Anesthesiology and Intensive Care of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University celebrates its 50th anniversary. The development of classical anesthesiology began almost two centuries ago with the invention of ether. At the beginning of this path, surgeons, dentists, obstetricians stood, who needed anesthesia in their daily practice. Classical anesthesiology as a profession and science is less than 100 years old. The anesthesiology community of the world remembers its titans, it is easy to find publications about their life and scientific way. It is important to popularize the great figures of Ukrainian history, especially during this historical period. Ivan Dmytrovych Tymchuk, who stood at the origins of teaching anesthesiology in 1965 within the Department of Thoracic Surgery, is one of such people. The emergence of the Department of Anesthesiology was
preceded by the selfless and long-term work of enthusiasts and highly qualified doctors with broad erudition. On January 28, 1975, the Department of Anesthesiology and Resuscitation of the Faculty of Postgraduate Education of the Lviv State Medical Institute was organized. The first head of the Department was professor Ivan Dmytrovych
Tymchuk. His enthusiasm and energy became the driving force behind the creation of the history of the Department, the training of anesthesiologists, and scientists. This article is dedicated to the bright memory of Ivan Dmytrovych, a talented scientist, teacher, organizer of the anesthesia service, patriot, and a man of a generous soul and extraordinary principles.
Keywords: anesthesiology and intensive care; history of the Department; anniversary

У сучасних умовах зростання міграційних процесів, соціальної мобільності та багатомовності суспільства, парамедики все частіше стикаються з пацієнтами, які не володіють державною мовою, мають особливі комунікативні потреби або перебувають у стані, що ускладнює вербальний контакт (шок, паніка, втрата свідомості, глухота тощо). Оперативне встановлення первинного контакту, розуміння скарг пацієнта, симптомів та анамнезу є критично важливим для своєчасної діагностики захворювання або невідкладного стану.
Мовний бар’єр може призвести до помилкової оцінки стану, затримки у наданні допомоги, психологічної напруги як у медичного працівника, так і в постраждалого. Тому вивчення мовної бар’єрності як фактора ризику в комунікації парамедика та пошук способів її подолання є надзвичайно важливим для розвитку системи екстреної медичної допомоги.

Мовна бар’єрність є серйозним викликом у роботі парамедиків, особливо в екстрених ситуаціях, де час і точність комунікації відіграють вирішальну роль у збереженні життя. Неможливість отримати повну й достовірну інформацію від пацієнта ускладнює процес діагностики, підвищує ризики помилок та знижує ефективність надання медичної допомоги.
Аналіз типових ситуацій показує, що мовні труднощі виникають не лише через різномовність, але й унаслідок фізичного або психологічного стану пацієнта. Тому парамедики повинні володіти не лише фаховими знаннями, а й адаптивними комунікативними навичками – від невербального спілкування до володіння базовими фразами іноземними мовами.
Розробка спеціалізованих навчальних програм, впровадження мультимедійних засобів комунікації та формування мовної чутливості як складової професійної етики є важливими кроками для покращення взаєморозуміння між медиками та пацієнтами.
Отже, подолання мовних бар’єрів – не лише питання лінгвістики, а й компонент високоякісної, гуманної та ефективної медичної допомоги. Удосконалення комунікації в діагностичному процесі – шлях до підвищення безпеки пацієнта, оперативності рішень та професійного зростання парамедика.

Background. The full-scale russian-Ukrainian war has dramatically increased limb amputations. Neuropathic residual limb pain (NRLP) following combat trauma represents a major disabling complication. Symptomatic neuromas and inflammatory mediators are considered key peripheral contributors. Despite multiple injectable modalities proposed, the quality and homogeneity of evidence remain limited.

Summary of work. An evidence-based review of MEDLINE/PubMed, Embase, and Scopus databases was conducted without time restriction. The review was structured according to PRISMA, OCEBM, and critical appraisal standards. Sixty-four studies that investigated epidemiology, mechanisms, diagnosis, and injection therapy of NRLP were included following predefined inclusion/exclusion criteria.

Summary of Results. Combat-related amputations demonstrate a higher prevalence of chronic residual limb pain (≈61–64%) than civilian amputations (22–27%). Symptomatic neuroma is the dominant etiology. Alcohol neurolysis and radiofrequency ablation show comparable analgesic efficacy; steroids and emerging agents show variable and often transient results. High-quality randomized data remain scarce, especially in homogeneous combat cohorts.

Discussion and Conclusion. Neuropathic residual limb pain after combat trauma is common, mechanistically driven largely by peripheral neuroma-associated hyperexcitability and inflammation. Injection therapy of symptomatic neuromas is a promising minimally invasive strategy; however, heterogeneity of populations and insufficient methodological rigor prevent establishing a definitive therapeutic hierarchy. Standardized terminology, diagnostic classification, and controlled studies in military populations are urgently needed.

Take-home Messages. Combat trauma–related amputations yield markedly higher NRLP prevalence versus civilian cases.

Symptomatic neuromas represent the principal targetable driver of NRLP.

Alcohol injection and radiofrequency ablation demonstrate comparable benefit profiles.

Evidence quality is limited; standardized methodology and homogeneous cohorts are required.

УДК 616.833.17:(616.831.311-006+816.379-008.64))-07

Мета. Представити клінічний випадок ураження лицевого нерва при поєднанні пухлини лобової частки головного мозку та цукрового діабету і висвітлити діагностичні особливості такого поєднання.

Матеріали і методи. Проведено клініко-неврологічне обстеження пацієнтки з периферичним паралічем лицевого нерва, збір анамнезу, оцінка супутньої ендокринної патології. Виконано нейровізуалізацію (МРТ головного мозку) з подальшим гістологічним підтвердженням пухлини після хірургічного втручання.

Результати та їх обговорення. У пацієнтки периферичний парез лицевого нерва клінічно нагадував діабетичну мононейропатію, однак виявлені при огляді ознаки ураження центральної моторної системи зумовили проведення МРТ, що виявило пухлину лобової частки з перифокальним набряком. Хірургічне видалення новоутвору сприяло повній регресії неврологічних симптомів. Клінічний випадок демонструє важливість нейровізуалізації при типовій «периферичній» картині лицьового парезу в пацієнтів з факторами ризику.

Висновки. Поєднання пухлини лобової частки та цукрового діабету може маскуватися під діабетичне ураження лицевого нерва. Нейровізуалізація є ключовою ланкою диференційної діагностики при атипових або суперечливих клінічних даних, що дозволяє своєчасно визначити тактику лікування.

Summary

Background. Facial nerve palsy is most commonly associated with peripheral neuropathy, including diabetic etiology, but in some cases may be the first manifestation of a central lesion such as brain tumor.

Objective. To present a clinical case of facial nerve damage in a patient with concurrent frontal lobe tumor and diabetes mellitus and to outline key diagnostic considerations.

Materials and Methods. Clinical neurological assessment, anamnesis collection, MRI of the brain, and postoperative histopathological verification were performed.

Results. Despite the peripheral phenotype of facial nerve palsy and coexisting diabetes, additional neurological signs prompted neuroimaging, which revealed a frontal lobe tumor with edema. Surgical removal resulted in full regression of neurological symptoms.

Conclusion. In patients with facial nerve palsy and comorbid conditions, neuroimaging is essential for differential diagnosis, as central lesions may clinically imitate peripheral neuropathies.

Keywords: facial nerve palsy; diabetes mellitus; frontal lobe tumor; differential diagnosis; neuroimaging.

УДК 616-001.32-001.45-007.286-06.616.833-009.7

Мета. Окреслити роль невролога в діагностиці та лікуванні постампутаційного болю кукси, зосереджуючись на виявленні нейропатичного компоненту болю та виборі оптимальної лікувальної тактики.

Матеріали і методи. Здійснено огляд літератури з електронних баз Medline/PubMed, Embase, Scopus англійською та українською мовами. Проаналізовано клінічні дослідження, серії випадків, систематичні огляди та настанови, що стосуються етіології, діагностіки та лікування постампутаційного больового синдрому.

Результати та їх обговорення. Постампутаційний біль кукси є частим наслідком травматичних ампутацій та має значний вплив на протезування, працездатність і адаптацію пацієнтів. Для визначення стратегії лікування першочерговим є встановлення фенотипу болю: ноцицептивного, нейропатичного або фантомного. Нейропатичний біль потребує участі фахівців зі знанням нейроанатомії, тоді як соматичний компонент частіше підлягає хірургічній або ортопедичній корекції. Ефективне лікування базується на мультидисциплінарному підході з поєднанням фармакотерапії, ін’єкційних методів, реабілітації та, за потреби, хірургічних втручань.

Висновки. Нейропатичний постампутаційний біль є клінічно значущою проблемою, яка потребує ранньої ідентифікації фенотипу болю. Невролог відіграє ключову роль у діагностиці та формуванні лікувальної стратегії. Оптимальні результати досягаються завдяки мультидисциплінарному підходу з поєднанням медикаментозної, ін’єкційної, реабілітаційної та за потреби — хірургічної терапії.

Summary

Background. Postamputation residual limb pain significantly limits prosthetic use, functional recovery and social reintegration. Differentiation of pain mechanisms is crucial for targeted management.

Objective. To outline the role of neurologist in identifying neuropathic components of postamputation limb pain and planning an evidence-based treatment strategy.

Materials and Methods. A literature review was conducted using Medline/PubMed, Embase, and Scopus databases. Clinical trials, observational studies, case series, systematic reviews and guidelines concerning postamputation pain were analyzed.

Results. Residual limb pain arises from heterogeneous mechanisms including nociceptive, neuropathic and phantom pain components, requiring different therapeutic approaches. Neurologists serve as the primary link in phenotyping pain and selecting individualized strategies which commonly integrate pharmacotherapy, interventional procedures, rehabilitation and, when indicated, surgery.

Conclusion. Accurate pain mechanism identification is fundamental for successful management of postamputation pain. A multidisciplinary model with neurologist involvement ensures optimal clinical outcomes.

Keywords: postamputation pain; residual limb pain; neuropathic pain; multidisciplinary treatment; neurologist; injection therapy; rehabilitation.