Мета. Оцінити ефективність запропонованого способу хірургічного лікування паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза.

В проспективне дослідження було залучено 39 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініці загальної хірургії (КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова) з приводу глибоких паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза.

При застосуванні розпрацьованого способу виконання оперативного втручання у пацієнтів з приводу паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, було встановлено, що дана методика дозволяє чітко зорієнтувати розріз на гнійне вогнище, провести маніпуляції на «сухому операційному полі», забезпечити високий рівень інтраопераційної антиемболічного захисту та безпеку операційних прийомів, звести до мінімального ризику субопераційні ушкодження судинно-нервового пучка та відсутність косметичного та функціонального дефектів.

Використання розпрацьованого способу оперативного втручання дає змогу суттєво підвищити якість медичного обслуговування "складної" когорти пацієнтів з гнійними ураженнями глибоких просторів шиї, зокрема зменшити ймовірність розвитку життєвонебезпечних ускладнень та відчутного погіршення якості в післяопераційному періоді.

УДК: 615.33.015.5.617

Раціональне використання антимікробних препаратів – невід'ємна частина ефективної клінічної практики. Такий підхід впливає на ефективність лікування та мінімізує ризики, пов'язані з резистентними патогенами. Антибіотикорезистентність є глобальною проблемою. Жодна країна не може захистити себе від імпорту резистентних патогенів через подорожі та широкі контакти. Приблизно 10% госпіталізованих пацієнтів отримують нозокоміальні інфекції, з яких у 75% верифікується резистентна флора до антибіотиків першої лінії, що збільшує показники смертності, захворюваності, а відтак, і витрати на лікування [1]. Вивчити світовий та вітчизняний досвід подолання антибіотикорезистентності до карбапенемів в медичних закладах хірургічного профілю шляхом аналізу доступних інформаційних та літературних джерел. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи аналізу та пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, що стосуються питань антибіотикорезистентності до карбапенемів в хірургії з окресленням шляхів вирішення зазначеної проблематики.

Стеноз тристулкового клапана (ТС) є відносно рідкісною патологією, яка становить приблизно 2,4% усіх випадків органічного ураження тристулкового клапана (ТК). Загалом ТС становить менше як 1% від усіх клапанних хворіб серця [1]. За даними одного із досліджень, що охопило понад 13 тисяч пацієнтів з первинним ураженням клапанів серця, ТС був виявлений лише у 0,3%, а основною його причиною (щонайменше 90%) була ревматична хвороба
серця [2,3].

Представляємо рідкісну причину гострої правошлуночкової недостатності у 18-річної дівчини, зумовлену раптово виниклим значним шунтуванням крові між аортою та правим передсердям внаслідок спонтанного розриву аневризми некоронарного синуса Вальсальви. Діагноз було встановлено за допомогою трансторакальної ехокардіографії, яка є оптимальним методом виявлення цієї патології в клінічній практиці. Аневризма синуса Вальсальви (АСВ) – рідкісна аномалія серця, яка може ускладнитися раптовим спонтанним проривом у різні прилеглі до неї камери серця або в перикардіальний простір (залежно від її розташування), що спричиняє гостре об`ємне перевантаження з розвитком серцевої недостатності і вимагає термінової хірургічної корекції.

To date, according to statistics, in Ukraine there is an increase in the number of infertile marriages. Many studies have emphasized the male factor of infertility Often, male infertility is the result of a previous infectious disease or an acute genital inflammation. Microorganisms that infect sperm usually persist in the urinary tract as a monoinfection or form associations. Microorganisms in biofilms are able to acquire new, not yet studied, properties. Persistence of pathogens in the urogenital tract of men triggers several mechanisms of the pathological action on sperm, the first of which is the infectious factor, directly related to the adhesion and resulting in a complete or partial decrease in the mobility and deformation of sperm. On the other hand, the development of the inflammatory process as a trigger of an immune response directed simultaneously against the infectious agent and the affected sperm. The increase in the number of leukocytes at the site of inflammation activates the secretion of biological substances which also have a damaging effect on sperm. The generalized data allow drawing a conclusion about the significant influence of opportunistic and pathogenic microorganisms as part of associations or monoinfection on the morphofunctional state of spermatozoa.