Актуальність. Канабідіол (КБД, CBD) міститься в Cannabis sativa (конопля звичайна, або посівна), є непсихоактивною фітохімічною речовиною, яка набула значної популярності за останнє десятиліття. Канабідіол є головним фітоканабіноїдом, його частка в рослинному екстракті може досягати 40 %. Канабідіол не володіє будьякими психоактивними властивостями, якими володіє тетрагідроканабінол (ТГК, THC), що має значну перевагу для клінічного застосування. Вивчення канабідіолу пов’язані з експериментальними та клінічними дослідженнями когнітивних, тривожних та рухових розладів, хронічного болю, але недостатньо високоякісних доказів того, що канабідіол ефективний при цих станах, наприклад, безпечність і точні діапазони доз для кожного розладу. Ціль: проаналізувати основні досягнення у розвитку експериментального та клінічного використання канабідіолу.
Матеріали та методи. Нами проведений пошук результатів наукових досліджень, пов’язаних із експериментальним та клінічним використанням канабідіолу. Дослідження, які включені, були відібрані на основі пошуку в онлайнбазах даних PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar та інших і стосуються історії дослідження і застосування канабідіолу (як ключові використовувалися слова канабіс, канабідіол, тетрагідроканабінол, ендоканабіноїдна система, канабіноїдні рецептори). Пошук здійснювався двома незалежними авторами. Для аналізу було відібрано 158 джерел, з них використано 61, які відповідали критеріям пошуку.
Результати. На підставі аналізу експериментальних і клінічних досліджень встановлено, що канабідіол володіє різними властивостями, зокрема антиапоптотичними, антиоксидантними, протизапальними, антипсихотичними та нейропротекторними. Крім того, фундаментальні та клінічні дослідження впливу канабідіолу проводилися в контексті багатьох інших станів здоров’я, включаючи його потенційне використання при епілепсії, депресії, нейродистрофічних захворюваннях, шизофренії, соціальній фобії.
Висновки. Таким чином, канабідіол, як непсихоактивна фітохімічна сполука, може допомогти пацієнтам із низкою клінічних станів. Не зважаючи на досягнення, необхідні подальші дослідження з метою визначення режиму введення та дози, ймовірних побічних ефектів при тривалому застосуванні, зокрема в клінічних умовах.
Ключові слова: Cannabis sativa, канабіноїди, 9-тетрагідроканабінол, канабідіол, властивості, ендоканабіноїдна система.

Важливими елементами патогенезу коронавірусної інфекції вважають пошкодження ендотелію легеневих мікроциркуляторних судин і розвиток коагулопатії. Метою дослідження було визначення ультраструктурних змін мікроциркуляторного русла легенів пацієнтів, які померли внаслідок дихальної недостатності під час коронавірусної інфекції, за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії. У судинах мікроциркуляторного русла легень хворих, які померли на 14, 20, 22 і 40-ту добу захворювання, спостерігалися дисциркуляторні процеси різного ступеня вираженості у вигляді важкої гіперемії, стазу, мікротромбів та альтернативних змін ендотелію. Ураження судин мікроциркуляторного русла супроводжувалося вираженою коагулопатією та ендотеліїтом, які є ключовими аспектами патогенезу та танатогенезу коронавірусної інфекції.
Ключові слова: коронавірусна інфекція, COVID-19, трансмісійна електронна мікроскопія, мікроциркуляторне русло легень, ендотелій, коагулопатія. 

Геморагічний васкуліт (ГВ) – це системне захворювання, спричинене поширеним запаленням дрібних судин, артеріол, дрібних капілярів, а також навколосудинним набряком з інфільтрацією клітинами крові. Патогенез та особливості ГВ на сьогодні недостатньо вивчені, проте цьому захворюванню приділяється недостатньо уваги. Встановлено, що у пацієнтів із ГВ спостерігаються сонографічні ознаки ураження печінки з нормальними значеннями печінкових проб, що свідчить про наявність стеатозу печінки (СП). Співвідношення нейтрофільних гранулоцитів до лімфоцитів (Н/Л) широко використовується лікарями для визначення активності процесу, але у пацієнтів із ГВ залежно від наявності СП він не оцінювався.
Мета дослідження: аналіз діагностичних можливостей індексу Н/Л при ГВ у дорослих пацієнтів.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів стаціонарного обстеження 50 хворих на ГВ: 20 чоловіків та 30 жінок віком 45,96±2,04 року. Пацієнтів було розподілено на дві групи: основна група – 15 чоловіків і 16 жінок із СП, контрольна група – 5 чоловіків і 14 жінок із сонографічно та лабораторно інтактною печінкою, в яких додатково визначено індекс Н/Л. Статистичне оброблення результатів дослідження проводили, використовуючи програму Statistica 6.0, кореляції оцінені за Пірсоном (r), за поріг істотності прийнято р<0,05.
Результати. У пацієнтів з ГВ індекс Н/Л становив 3,29±0,40. Він був дещо вищим за наявності СП (3,48±0,53 vs 2,69±0,34; р>0,05). Індекс Н/Л перевищував 3,3 у 38,71% та >3,5 у 22,6% хворих на ГВ із СП. Такі пацієнти відрізнялись гіршими структурно-функціональними параметрами серця. За кореляційним аналізом, зростання індексу Н/Л >3,3–3,5 асоціювалося з гіпертрофією та дилатацією шлуночків з розтягненням клапанів з розвитком дисфункції, активацією нейтрофільного запалення та пригніченням імунного клітинного компоненту. Встановлено, що збільшення індексу Н/Л може бути не лише прогностичною ознакою гастроінтестинальних та ренальних уражень, а й ознакою змін серця – гіпертрофії та дилатації з порушенням систолічної та діастолічної його функцій.
Заключення. Індекс співвідношення нейтрофільних гранулоцитів до лімфоцитів є простим інформативним показником активності запалення та структурно-функціонального стану серця у хворих на геморагічний васкуліт зі стеатозом печінки, який не вимагає збільшення обсягу обстежень і може бути рекомендований до використання у практичній медицині.

Вірус SARS-CoV-2 має тропність до ендотеліоцитів, що зумовлює різноманітні клінічні прояви. Системне запалення ендотелію призводить до зсідання крові в судинах. У літературі описано близько сотні випадків системних васкулітів як проявів COVID-19, що проявлялись ішемічно-некротичними змінами в кінцівках/пальцях, нервовій системі, кишках, сітківці ока, висипаннями на шкірі, а також інфарктами міокарда та інфарктами/інсультами мозку. Найбільш частим судинним проявом COVID-19 є синдром, подібний до хвороби Кавасакі (Kavasaki-like syndrome). Це ілюструється клінічним випадком.

The SARS-CoV-2 virus has a tropism for endotheliocytes, and it causes various clinical manifestations. Systemic inflammation of the endothelium leads to blood clotting in the vessels. In the literature, about a hundred cases of systemic vasculitis are described as manifestations of COVID-19. These cases were manifested by ischemic and necrotic changes in the limbs/fingers, nervous system, intestines, and retina, skin rashes, as well as myocardial infarctions and brain infarctions/strokes. The most frequent vascular manifestation of COVID-19 is Kawasaki-like syndrome. It is illustrated here by a clinical case.

УДК: 616.12:612-001]:355(091)

З метою аналізу уражень серця, асоційованих із бойовою травмою, в історичному аспекті проведено огляд літератури та вивчено стан серцево-судинної системи стандартними методами. За даними літератури, медичний досвід Першої світової війни висунув на перший план питання визначення працездатності серця й розпізнавання прихованої серцевої недостатності, що пояснювалось інфекційними процесами, дисфункціями щитоподібної та надниркових залоз, фізичною й психічною перевтомою. Характер кардіоваскулярних уражень під час Другої світової війни значною мірою залежав від локалізації та характеру поранення і найчастіше проявлявся артеріальною гіпертензією та змінами серцевого ритму. Досвід української військової медицини під час війни з росією потребує узагальнення, оскільки асоційовану з бойовою травмою патологію внутрішніх органів має кожен п’ятий поранений. За власними даними, за умов бойової травми переважають зміни серцевого ритму та провідності метаболічно-адаптаційного генезу.

To analyze heart disorders associated with combat trauma, a literature review was conducted on a historical aspect. The condition of the cardiovascular system was also studied using standard methods. According to the literature, the medical experience of World War I brought to the fore the issue of determining the working capacity of the heart and recognizing hidden heart failure, which was explained by infectious processes, dysfunctions of the thyroid and adrenal glands, and physical and mental fatigue. The nature of cardiovascular injuries during World War II largely depended on the location and nature of the injury and was most often manifested by arterial hypertension and changes in heart rhythm. The experience of Ukrainian military medicine during the war with Russia requires generalization since every fifth wounded person has a pathology of internal organs associated with combat trauma. According to our data, under conditions of combat trauma, prevailing changes include changes in heart rate and conductivity of metabolic-adaptive origin.