УДК: 378.147.091.33-048.63:61(063) 

Розвиток сучасних технологій і дбайливе ставлення до безпеки пацієнтів та медичного персоналу призвели до надмірної розумної цікавості щодо розвитку використання медичної освіти на засадах моделювання. Моделювання клінічних сценаріїв із метою здобуття знань і компетентностей не є новою концепцією в структурі медичної освіти та підготовки персоналу як у сьому світі, так і в Україні. Докази, які свідчать про важливу роль використання симуляційних методів навчання дедалі більше зростають, що підтверджується неабияким збільшенням досліджень, які демонструють, як задоволеність здобувачів освіти перебігом навчання, так і покращенням у них самооцінки та впевненості, а також вдосконаленням професійних умінь і знань. Однак, існує і протилежна думка, яка заперечує взаємозв’язок навчання методом медичної симуляції з об’єктивним покращенням результатів лікування пацієнтів. 

УДК 616.832-002-031.13-036

Резюме. Актуальність. Хвороби спектра оптикомієліт-асоційованих розладів (NMOSD) упродовж багатьох років маскувалися під іншими діагнозами. Сучасні діагностичні критерії розширюють можливості
встановлення діагнозу, проте потребують апробації в умовах реальної клінічної практики. Мета: через розбір
клінічного випадку та літературний пошук проаналізувати алгоритм встановлення діагнозу оптикомієліту
на основі нової клінічної настанови «Діагностика та лікування спектру оптикомієліт-асоційованих розладів», розробленої в 2023 році в Україні, виділити маркерні ознаки, що виключають альтернативні діагнози,
провести аналіз ефективності лікування пацієнта у динаміці. Матеріали та методи. Використали бібліосемантичний метод, методи системного та порівняльного аналізу. Подали результати власного клінічного досвіду, провели динамічний аналіз клінічного випадку хворого з оптикомієлітом. Результати. За останні 6 років у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» були проліковані у неврологічному відділенні 23 хворі з діагнозом оптикомієліту. У 2018 році лише 1 пацієнт, 2019 — 5 хворих, 2020 — 3 хворі, 2021 — 6 осіб, 2022 — 8 пацієнтів. Розглянули клінічний випадок пацієнта 52 років, який звернувся по медичну допомогу на кафедру неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького у 2023 році. Проаналізували шлях пацієнта з 2019 року з динамікою на МРТ до встановлення діагнозу оптикомієліту з врахуванням актуальних діагностичних критеріїв, у яких оптикомієліт було включено у склад єдиного терміна «NMOSD». Наявність навіть 1 із 6 основних клінічних проявів у поєднанні з наявністю AQP4-IgG дає підстави для встановлення діагнозу NMOSD. Провели диференційну діагностику з іншими патологіями, на основі цього виділено маркерні ознаки, що виключають розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт, інфекційні мієліти. Розглянуто діагностичні аспекти NMOSD та можливості лікування. Проведено аналіз ефективності лікування пацієнта в динаміці. Висновки. Нова українська клінічна настанова щодо оптикомієліт-асоційованих розладів, яка базується на міжнародних консенсусних діагностичних критеріях, поліпшує стандартизацію підходу до пацієнтів з NMOSD і може ефективно використовуватися в умовах реальної клінічної практики. У розглянутому нами клінічному випадку пацієнта, в якого наявний мієліт без невриту зорового нерва, саме наявність AQP4-IgG та ретельна дифдіагностика з іншими патологіями відіграє ключову роль у встановленні діагнозу.
Ключові слова: оптикомієліт-асоційовані розлади; оптикомієліт; диференційна діагностика; клінічний
випадок; аквапорин-4; МРТ

 УДК: 616.832-004.2-02:616.831-071.3-073.756.8

Резюме. У статті наведені результати власного дослідження групи пацієнтів із розсіяним склерозом (РС)
у дебюті хвороби, яким крім традиційних послідовностей магнітно-резонансної томографії (МРТ) було
проведено магнітно-резонансну волюметрію структур головного мозку. МРТ головного мозку є основним
методом нейровізуалізації при РС. Обстеження проводиться з застосуванням традиційних МРТ послідовностей (Т1-зважені зображення, Т2-зважені зображення, постконтрастні Т1-зважені зображення),
які необхідні для діагностичного підтвердження РС згідно з критеріями Мак-Дональдса, остання редакція
яких датується 2017 роком. Окрім того, МРТ є провідним методом для підтвердження загострень РС за
допомогою постконтрастних Т1-зважених зображень, оскільки дозволяє оцінити перебіг захворювання.
Із розвитком МРТ з’явилося більше можливостей для всебічного обстеження головного мозку при різних
патологіях, зокрема РС, завдяки використанню так званих передових (просунутих) методик, однією з
яких є волюметрія (визначення об’ємів) структур головного мозку. Проведене дослідження показало, що
в групі пацієнтів із РС у дебюті хвороби виявлено статистично вірогідне зменшення об’ємів таламусів
і підкіркових структур (лушпин і хвостатих ядер) головного мозку порівняно з контрольною групою.
На сьогодні немає консенсусу щодо використання передових методик МРТ для діагностики і контролю
перебігу РС, однак, на нашу думку, саме такі методики дозволять не лише поліпшити та пришвидшити
діагностику РС, а й прогнозувати перебіг хвороби. Такий підхід сприятиме вдосконаленню менеджменту
РС та суттєвому поліпшенню якості життя хворих на РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; нейровізуалізація; волюметрія головного мозку

УДК 616.832-004.2-056.7-055-036

Резюме. Актуальність. Проведене дослідження спрямоване на аналіз перебігу розсіяного склерозу (РС)
у різних сімейних і вікових когортах для встановлення гендерно-специфічних тенденцій щодо виникнення, прогресування і тяжкості захворювання. Мета: визначення гендерно-специфічних закономірностей
перебігу РС на основі аналізу середнього віку початку захворювання, тривалості перебігу і рівня інвалідності (EDSS) у сімейних кластерах. Матеріали та методи. Досліджено когорту з 10 сімей (20 осіб),
що включала 16 жінок і 4 чоловіків. Аналіз проведено в межах таких груп: старші члени сімей (9 жінок, 1
чоловік) і молодші члени сімей (7 жінок, 3 чоловіки). Додатково проведено порівняльний аналіз за віком відповідно до класифікації ВООЗ: молоді пацієнти (9 жінок, 4 чоловіки) і пацієнти середнього віку (7 жінок).
Результати. Вища поширеність РС серед жінок підтверджена аналізом сімейних кластерів. Зокрема,
середній вік початку захворювання в жінок становив 34,67 року, що є вищим порівняно з чоловіками, у
яких цей показник становив 26 років. Аналіз показників EDSS також виявив значні гендерні відмінності.
Середній показник EDSS у чоловіків становив 6,0, що свідчить про вищий рівень інвалідності порівняно
із середнім показником EDSS у жінок, який становив 3,44. У групі пацієнтів молодого віку (до 44 років)
виявлено ранній початок РС і коротший період захворювання порівняно з пацієнтами середнього віку (від
44 до 59 років), які демонструють тенденцію до пізнішого початку хвороби і мають вищі оцінки EDSS,
що вказує на більш тяжку інвалідність. Молоді чоловіки з РС мають пізніший початок захворювання і
вищі середні оцінки EDSS, що вказує на більшу тяжкість інвалідності порівняно з молодими жінками, які,
незважаючи на швидший початок хвороби, мають нижчі середні оцінки EDSS. Висновки. Дослідження
виявило значущі гендерні відмінності у перебігу РС, які слід враховувати при клінічному веденні пацієнтів.
Одержані результати створюють основу для подальших досліджень і розробки індивідуалізованих підходів
до лікування і профілактики РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; сімейні випадки; гендерні відмінності; розширена шкала інвалідності
(Expanded Disability Status Scale, EDSS)