Після перенесеного COVID‐19 багато хто стикається з довгим списком постковідних симптомів до яких належить і випадіння волосся. Волосся випадає по всій голові, а не тільки на маківці, і це набагато більше, ніж від 50 до 100 волосин, які люди втрачають в нормі щодня. Адже стрес, який переживає організм під час імунного захисту від чужорідних агентів, а в цьому випадку – вірусу, також є тригерним фактором для випадання волосся. Гіповітаміноз, втома, різні медикаменти під час лікування можуть давати в комплексі деструктивну дію на волосяний фолікул і як наслідок порушення його роботи. Увагу багатьох дослідників привертає гіпотеза впливу екзогенних і ендогенних чинників на функціональний стан волосся, особливо ессенціальних та токсичних МЕ (мікроелементів).

Частота оніхомікозу стоп в загальній популяції становить 10–20% та зростає відповідно до віку і вже у віці поза 60 років становить 31%. Це впливає на якість життя пацієнтів, загрозу зараженння контактних осіб та соціальну адаптацію. Лікування таких хворих є довготривалим і не завжди ефективним в зв’язку з супутньою патологією, яку слід враховувати та коригувати комплексною терапією пацієнтів з оніхомікозом стоп.

Сучасність та дотримання протоколів вимагає від дерматолога застосування в своєї практиці ряду інструментальних, апаратних методик і методів для постановки діагнозу, які дають можливість визначити не лише вид, ай головне – причину виникнення захворювання. А рання діагностика часто стає вирішальним фактором у лікуванні пацієнта. Панч‐біопсія з подальшим патогісто‐ логічним дослідженням зазвичай є ключовим методом дослідження, що дозволяє поставити або підтвердити заключний діагноз в скаладних дерматологічних випадках.

Плазмотерапія одна з найпопулярніших та найбезпечніших ін’єкційних процедур в області косметології та дерматології, яка базується на використанні потенціалу власної крові пацієнта, а саме плазми збагаченої тромбоцитами внаслідок центрифугування. На сьогоднішній день у дерматології плазма крові збагачена тромбоцитами найчастіше застосовується як додатковий метод те‐

рапії при лікуванні різних форм алопеції, постакне, акне, ангіоневрозів шкіри, гострих та хронічних виразок різної етіології (діaбетичні, венозні, травматичні та ін.), вторинних гіперпігментованих плям та різних косметичних дефектів шкіри.

Синдром Стівенса‐Джонсона – це тяжке імунокомплексне захворювання, що характеризується утворенням пузирів (бул) на слизових оболонках порожнини рота, горла, очей, статевих органів та інших ділянках шкіри і слизових оболонок, причиною якого є реакція організму на різноманітні фактори, що мають біологічне або хімічне походження. Визначальну роль в патогенезі різноманітних патологічних станів (запалення, шоків різного ґенезу тощо) має унікальний поза‐ і внутрішньоклітинний месенджер – система оксид азоту (NO), яка виконує функцію ендогенного регулятора при різних дерматозах.