Актуальність. Порушення нюху спостерігається при інфекційних і неінфекційних захворюваннях, проте викликало нову хвилю уваги як один з перших і часто єдиних симптомів SARS-CoV-2 (COVID-19). Проте з новими хвилями захворюванням і природньою мутацією збудника відбулася і зміна симптомів захворювання, утруднюючи затверджені раніше підходи до діагностики і лікування.

Мета. Ретроспективна оцінка тенденційних змін симптоматики порушень нюху і смаку у пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19 за 2021-22 рр у порівнянні з нашим попереднім дослідженням за 2020-21 рр.

Матеріали і методи. Розроблено на базі нашої установи опитувальник для пацієнтів після перенесеного COVID-19, який містить 35 основних питань за темою дослідження у 3-х розділах. Під час першого дослідження (березень 2020 - травень 2021 рр) опитано 699 пацієнтів з України із перенесеною інфекцією СOVID-19 шляхом дистанційного анкетування (перша група), під час другого дослідження (червень 2021 - листопад 2022 рр) опитано 389 пацієнтів (друга група).

Результати та їх обговорення. В обох групах переважали жінки (73% і 74% відповідно) і пацієнти з легким перебігом хвороби (58% і 65% відповідно). Діагностику захворювання проводили через наявність симптомів хвороби (72% і 80% відповідно), а лікування абсолютна більшість отримували амбулаторно (94% і 96% відповідно) без кисневої терапії (95% і 97% відповідно). Порушення нюху у пацієнтів виникало переважно після початку інших симптомів (у 81% і 78% відповідно), проте в першій групі найчастіше на 3-5 дні хвороби, в другій – на 1-3 дні (p<0,05). В більшості випадків (58% і 65%) ознаки ураження нюху виникали раптово. Не повністю після хвороби нюх відновився у 39% і 31% пацієнтів відповідно. Відмічено достовірне швидше відновлення нюху у пацієнтів другої групи у порівнянні з першою групою (p<0,05). Встановлено збільшення кількості пацієнтів, які скаржилися на зміну нюхових уподобань (18% проти 21% у групах відповідно). Менший вплив нова хвиля захворювання мала на смак. Зокрема, достовірно зменшилася кількість пацієнтів, що повідомляли про зниження (37% проти 24%, p<0,05) і втрату – (41% проти 30%, p<0,05) смаку, проте число пацієнтів, у яких смак не відновився, утримується на попередньому рівні (17%).  Між відновленням нюху і смаку спостерігався виразний прямий кореляційний зв’язок (r=0.99).

Висновки. З новим витком захворюваності на COVID-19 хемосенсорна дисфункція у пацієнтів стала проявлятися і регресувати швидше, що не дає можливості гіпотетично розрізняти штами лише за цією ознакою і потребує подальших досліджень.

Актуальність. Відомо, що коронавірусна хвороба COVID-19 має різноманітні симптоми, що залежать від штаму вірусу, який викликав захворювання. Так, ранні варіанти COVID-19, як-от «Альфа» та «Дельта», не впливали на голос. Але у пацієнтів у період загострення пандемії, яку спровокував штам «Омікрон», з’явилися скарги і на зміну якості голосу.

За даними літератури, деякими дослідники встановлено вищий рівень ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (ACE2) у голосових складках. ACE2 є рецептором для вірусу SARS-CoV-2, який викликає COVID-19. Наявність цих рецепторів свідчить про те, що деякі люди можуть бути особливо вразливими до змін голосу після інфікування COVID-19.

Мета. Встановити, чи змінюється якість голосу у пацієнтів із коронавірусною хворобою COVID-19.

Матеріали і методи. Проведено онлайн анкетування 389 осіб, які перехворіли на COVID-19 в період червень 2021 - листопад 2022 рр. Анкета була розроблена працівниками кафедри оториноларингології ЛНМУ імені Данила Галицького. Одним із блоків питань, на які давали відповіді пацієнти, був блок питань про зміни якості голосу під час хвороби та після. Запитання були наступними: «Чи були у  пацієнта розлади /втрата голосу до хвороби? Якщо були зміни голосу до хвороби, то з якої причини: оперативне втручання, травма, професійна шкідливість, паління, ГРВІ, біль у носоглотці, нежить, у зв’язку із трахеобронхітом, тривалим співом, ангіною, ларингітами». Окрім цього опитувальник включав запитання про те, чи пов’язана робота (хобі, навчання) опитувального із посиленим навантаженням на голос. Важливими запитаннями, які нас цікавили були наступні: «Чи змінювався голос під час хвороби на COVID-19, а саме: голос ставав тихим, голос швидко втомлювався, охрипав, чи змінювався тембр голосу протягом дня?; Чи доводилося хворому прикладати більше зусиль при розмові?; Чи звертали увагу інші люди на зміну голосу опитувального під час хвороби на COVID-19 та після одужання?». Також в анкеті були запитання відносного того, чи застосовували пацієнти лікування з приводу змін голосу і яке саме.  І на завершення пацієнт відповідав на запитання, чи відновився голос після хвороби повністю і з якого дня хвороби починалося його відновлення.

Результати та їх обговорення.Серед 389-ти анкетованих нами осіб було 287 (74%) жінок та 102 (26%) чоловіків. На розлади голосу поскаржилося 111 (29%) осіб, серед них 32 – на значні. Слід відмітити, що у 90 із анкетованих дані скарги спостерігалися в період хвороби, а у 21 – після одужання, коли збільшилося голосове навантаження. Серед скарг переважали наступні: швидка втома голосу при голосовому навантажені (59%) випадках, зміни тембру голосу протягом дня відмічалося у 19% випадків. У 5% пацієнтів основна скарга була на те, що голос став тихішим. Відновлення голосу у тих, що скаржилися на дані проблеми, спостерігалося на першому тижні хвороби у 33%,  на 2-му тижні – у 34% та на третьому тижні – у 18%. У решти – протягом 1-6 місяців від початку хвороби.

Висновки. У третини пацієнтів з COVID-19 спостерігалися зміни якості голосу як під час хвороби, так і після одужання, коли пацієнти збільшували навантаження на голос. Відновлення голосу спостерігалося за два тижні у 67% опитаних. Протягом третього тижня голос нормалізувався у 18%, у решти – відновлення голосу тривало 1-6 місяців.

Arboviruses are an ecological group of viruses that are maintained in nature among susceptible vertebrates through biological transmission by blood-sucking arthropods. More than 500 species of arboviruses are known in the world, and 150 of them can cause human diseases. At present, five

arboviruses belonging to four families of RNA-containing viruses (Flaviviridae, Nairoviridae, Phenuiviridae, and Togaviridae) have the greatest clinical significance in Europe. West Nile (WNV), tick-borne encephalitis (TBEV) and Toscana (TOSV) viruses can cause febrile diseases with injuring the central nervous system, Crimean-Congo hemorrhgic fever virus (CCHFV) – hemorrhagic fever, and Sindbis virus (SINV) – fever with arthralgia. WNV and SINV are

transmitted by mosquitoes, TBEV and CCHFV viruses – by ticks, and Toscana virus – by sandflies. The geographical distribution of arboviruses and the spring-autumn seasonality of diseases caused by them coincide with the range and period of activity of blood-sucking arthropod vectors. Dengue (DENV), Zika (ZIKV), and Chikungunya (CHIKV) viruses are exotic for Europe, but in recent years there has been an increase in cases of them being introduced during travel.

A pandemic of the novel disease COVID-19, caused by the SARS-Cov-2 virus, began in China, which was reported on December 30, 2019. The purpose of the study was to summarize data based on the analysis of official reports and messages, own research on the COVID-19 epidemic. The first case of COVID-19 in Ukraine was registered on March 1, 2020 in the Chernivtsi region. The epidemic of COVID-19 lasted until July 1 st , 2023, when the government of Ukraine announced its termination. According to official data, the incidence of COVID-19 in Ukraine was 128,681 per 1 million population, and the death rate was 2,603 per 1 million population. On average, the mortality rate during the epidemic was 2.1%. Quantitative manifestations of the epidemic process were characterized by five increases in morbidity, each of the next four being more intense than the previous one. Antigenic changes leading to the emergence of the Omicron genetic variant of the SARS-CoV-2 virus caused an increase in the contagiousness of COVID-19, so the highest incidence rates were during the circulation of this variant in early 2022.