УДК 342.7: 341.231.145

Гарасимів Оксана Юріївна. Вплив практики Європейського суду з прав людини на вдосконалення правозахисного законодавства в Україні (загальнотеоретичний аспект) :  дис. ... канд. юрид. наук : [спец.] 12.00.01, 08 / О. Ю. Гарасимів. - Львів, 2020. - 257 с. - Бібліогр.: с. 213-253 (429 назв).

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Удосконалення нормативно-правових гарантій у сфері захисту прав і свобод людини в Україні на підставі рекомендацій ЄСПЛ є одним із чинників, завдяки яким мінімізуються порушення конвенційних прав і свобод. Таке вдосконалення може здійснюватись не лише на основі заходів загального характеру, прямо висловлених Судом у його рішеннях проти України, а й на основі непрямих рекомендацій, які формально не є зобов’язуючими для держави.
2. Практикою ЄСПЛ є підстави вважати обов’язкові як для самого ЄСПЛ, так і для держав-учасниць Конвенції правові позиції щодо застосування норм Конвенції до конкретних суспільних відносин, викладені ЄСПЛ у його рішеннях, які мають використовуватися при вирішенні аналогічних справ.
3. Впливом практики ЄСПЛ на національні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини є позитивна правотворча реакція компетентного органу держави на висловлені ЄСПЛ рекомендації та вказівки щодо удосконалення таких гарантій.
4. Вплив практики ЄСПЛ на вдосконалення нормативно-правових гарантій поділяється на наступні види:

1) за способом впливу:

а) прямий;

б) непрямий;

2) за юридичною природою нормативної підстави (джерела) впливу:

а) національний та
б) зарубіжний;

3) за онтичним (буттєвим) статусом впливу: а) реальний та б)
превентивний;

4) за повнотою дій держави щодо здійснення заходів, необхідних для
реалізації рекомендацій ЄСПЛ із вдосконалення національного законодавства з прав
і свобод людини:

а) завершений;

б) незавершений;

5) залежно від обсягу правовідносин, на врегулювання яких спрямований вплив практики ЄСПЛ:

а)загальний;

б) галузевий;

в) спеціальний.
5. З-поміж усіх констатованих ЄСПЛ у справах проти України упродовж 2008-2013 рр. порушень конвенційних прав і свобод людини щонайменше 1/5 спричинена недоліками саме національного правозахисного законодавства. 
6. Здійснено порівняльно-кількісну характеристику недоліків національного законодавства у сфері прав і свобод людини за галузевим критерієм (якщо загальна кількість згаданих недоліків приймається за 100 %):
а) недоліки цивільного процесуального законодавства констатовані у 71 рішенні (що становить 58,2 % від усіх проаналізованих рішень);
б) недоліки кримінального процесуального законодавства встановлені у 48 рішеннях (39,3 %);
в) недоліки цивільного права зазначені у 29 рішеннях (23,8 %);
г) недоліки кримінального права виявлені у 20 рішеннях (16,4 %);
ґ) недоліки конституційного права вказані у 3 рішеннях (2,5 %);
д) недоліки адміністративного судочинства констатовані у 3 рішеннях (2,5 %);
є) недоліки адміністративного права представлені в 2 рішеннях (1,6 %);
ж) недоліки конституційного процесу виявлені в 1 рішенні (0,8 %).
7. Аналіз виявлених ЄСПЛ недоліків національного правозахисного законодавства дозволив зробити висновок, що найбільша їхня кількість присутня в галузі кримінального процесуального права (18 видів недоліків, 14 з яких було усунуто з прийняттям КПКУ 2012 р.), а найменша (по одному законодавчому недоліку) – в галузях конституційного процесуального та цивільного процесуального права.
8. Виявлено 37 видів національних законодавчих недоліків у сфері захисту прав і свобод людини, які класифіковано за такими критеріями: 1) характер означених недоліків (відсутність норми, спрямованої на забезпечення та захист конвенційних прав і свобод або неефективність існуючих нормативно-правових гарантій таких прав і свобод); 2) зміст (за статтею Конвенції) конвенційного права і свободи, які мали б бути забезпечені відповідними законодавчими нормами (право на свободу та особисту недоторканність; захист власності; право на справедливий ; заборона катування; право на повагу до особистого та сімейного життя; свобода вираження поглядів; свобода зібрань та об’єднань; право на подання індивідуальної заяви; право на вільні вибори; право на оскарження у кримінальних справах; право 211 на ефективний засіб юридичного захисту); 3) вербальна форма виразу рекомендацій ЄСПЛ з усунення недоліків нормативно-правових гарантій конвенційних прав і свобод (прямі рекомендації та непрямі рекомендації); 4) галузевий критерій стосовно національних галузей права (недоліки публічного права та недоліки
приватного права).
9. Існують особливі механізми впливу практики ЄСПЛ на вдосконалення національних нормативно-правових правозахисних гарантій, залежно від тієї чи іншої форми такого впливу: а) реальний вплив у прямій формі забезпечується зовнішніми (діяльність ЄСПЛ та КМ РЄ) та внутрішніми (нормативно-правові приписи, що діють в кожній державі-члені РЄ) засобами; б) усі інші види реального впливу забезпечуються доброю волею самих держав та приписами ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо проведення експертизи законопроектів та періодичних перевірок чинних НПА на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ; в) превентивний вплив
забезпечується ще в процесі поточної комунікації відповідної держави з ЄСПЛ у зв’язку з підготовкою до розгляду ним певної справи; г) зарубіжний вплив забезпечується лише доброю волею та ініціативою держави, яка прагне узгодити своє законодавство з європейськими стандартами прав і свобод людини.
10. У концентрованій формі результати дослідження представлені у Зведеній таблиці (Додаток Д). За цими результатами можна запропонувати наступні рекомендації національному законодавчому та іншим правотворчим органам:
- звертати увагу передусім на прямі рекомендації ЄСПЛ щодо вдосконалення національного правозахисного законодавства з метою його гуманізації;
- виправляти існуючі у національній системі законодавства недоліки ще тоді, коли справа перебуває на розгляді ЄСПЛ, забезпечуючи тим самим більш широкі можливості для здійснення превентивного впливу практики Суду на вдосконалення нормативно-правових правозахисних гарантій прав і свобод людини в Україні;
- проводити аналіз усієї рубрики «Оцінка Суду», що міститься у рішеннях ЄСПЛ, з метою виявлення непрямих рекомендацій стосовно вдосконалення правозахисного законодавства України;
- впроваджувати ефективні законодавчі засоби національного правозахисту задля заповнення констатованих ЄСПЛ прогалин у законодавчому забезпеченні конвенційних прав і свобод.

Спосіб оцінки токсичності наноматеріалів з використанням як тест-об’єкта сперматозоїдів кнурів in vitro включає приготування досліджуваного та контрольного зразків з подальшим визначенням виживання сперматозоїдів. Отримані еякуляти кнурів розбавляють фосфатно-сольовим буфером 1:10, розділяють на контрольну та дослідні частини і вносять в дослідні зразки наноматеріали в дозах 1/100 LD50, 1/50 LD50 з подальшим визначенням показників виживання сперматозоїдів до припинення прямолінійного поступального руху за температури 18-20 ^оС, дихальної активності, активності сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази, за зміною яких, порівняно з показниками контрольних зразків, оцінюють токсичність наноматеріалів.

Запропонований метод полягає у визначенні рівнів та характеру впливу наночастинок металів на статеві клітини кнурів in-vitro через встановлення показників перебігу окисно-відновних процесів у клітинах та показників активності мітохондріальних ензимів, які є чутливими маркерами порушення життєдіяльності клітин. Також цей метод може бути використаний для накопичення даних щодо кореляційних зв’язків між параметрами гострої токсичності наночастинок металів в експерименті з використанням теплокровних тварин та в експерименті з використанням альтернативних тест-об’єктів з метою його валідації.

Метод є альтернативою використання в токсикологічних експериментах теплокровних та хребетних тварин і дозволяє оперативно отримати інформацію про характер гострого токсичного впливу наночастинок металів. Рекомендується для впровадження в практику роботи спеціалістів, які проводять оцінку ризиків впливу хімічних речовин та гігієнічне регламентування шкідливих хімічних факторів на здоров’я людини, в роботі Міністерства охорони здоров’я України та Державної служби України з питань праці.

УДК 616.981.711:615.371/.372(092)

Streszczenie. Artykuł poświęcony jest historii powstania, technologii wytwarzania i zastosowania pierwszej skutecznej szczepionki przeciwko epidemicznemu tyfusowi plamistemu, opracowanej przez prof. Rudolfa Weigla, autora metody hodowli i akumulacji czynnika sprawczego tej choroby – rickettsiaje Provazekii w jelita laboratoryjnych populacji wszy co doprowadziło do rozwoju riketsjologii na świecie.

Анотація.  Стаття  присвячена  історії  створення,  технології  виготовлення  та застосування першої ефективної вакцини проти епідемічного висипного тифу, яку розробив професор Рудольф Вайґль, автор методу культивування та накопичення збудника цієї хвороби Rickettsia  prowazekiiв кишечнику лабораторної популяції вошей, що призвело до розвитку рикетсіології у світі.Ключові слова: епідемічний висипний тиф, Рудольф Вайґль, воші, вакцина, Rickettsia prowazek

Summary. The article is devoted to the history of creation, the technology of production, and application  of  the  first  effective  vaccine  against  epidemic  typhus,  developed  by  Professor  Rudolf Weigl, author of the method of cultivation and accumulation of the causative agent of this disease -Provachek's rickettsiain the intestines of laboratory populations of lice which led to the development of rickettsiology in the world.Keywords:epidemic typhus, Rudolf Weigl, lice, vaccine,Provachek's rickettsia