УДК: 616-089-053.82:378.1

Відомо, що через пандемію, викликаною COVID-19, у закладах вищої медичної освіти України було запроваджено дистанційну форму навчання. Разом з тим, на сьогодні практично відсутні матеріали, присвячені вивченню успішності студентів при різних формах навчального процесу. Це спонукало нас виконати дослідження, метою якого стало вивчення результатів навчання студентів на кафедрі загальної хірургії при дистанційній формі навчального процесу та порівняння їх з відповідними, що були отримані при традиційному навчанні. У дослідження були включені вітчизняні студенти ІІІ (508 студентів) і ІІ (244 студентів) курсів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, що проходили навчання з дисциплін "Загальна хірургія", "Сестринська практика", "Догляд за хворими" з використанням різних форм навчального процесу: дистанційної та традиційної. Для порівняння були застосовані такі параметри як: традиційна оцінка, кількість балів за підсумковий модульний контроль, загальна кількість балів, отримана після закінчення вивчення навчальної дисципліни, кількість пропусків практичних занять, кількість незадовільних оцінок, оцінка за відпрацьоване заняття. Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета ліцензійної програми для статистичного аналізу Statistica 6.0 з використанням непараметричних методів оцінки отриманих результатів (використовували критерій χ2 з рівнем значущості р<0,05). Проведений аналіз показників успішності після застосування різних форм навчання показав, що дистанційна форма навчального процесу суттєво не впливає на кінцеву успішність вітчизняних студентів, зокрема з дисциплін "Загальна хірургія", "Сестринська практика". Однак, при дистанційній формі навчання, за відсутності особистого контролю з боку викладача, за опрацюванням практичних навичок студентами, а також можливості їх реального виконання, визначена тенденція до завищення студентам їх кінцевої оцінки за практичне заняття.

У травні 2024 р. Олександр Дмитрович Луцик – видатний український гістолог, професор, доктор медичних наук, науковець, талановитий викладач, багаторічний завідувач катедри гістології, цитології та ембріології (1989–2020), проректор із міжнародних зв’язків (1997–2000), проректор із наукової роботи (2000–2014) Львівського національного медичного університету (ЛМНУ) імени Данила Галицького – відзначив свій 70-річний ювілей.

10 травня 2024 р. в стінах нашої Alma mater відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Досягнення та перспективи лектиноморфології» з нагоди 70-річного ювілею професора катедри гістології, цитології та ембріології, лавреата Державної премії України в галузі науки й техніки Олександра Дмитровича Луцика, яка об’єднала наукову морфологічну спільноту нашої країни та провідних фахівців Польщі, Румунії, Німеччини і США. 

On May 2, 2024, Professor Alexander Lutsyk – histologist, long-term head of the Histology and Embryology Department (1989–2020), Vice-Rector for International Relations (1997–2000), Vice-Rector for Research (2000–2014) of Danylo Halytsky Lviv National Medical University (LNMU) – celebrates his 70th anniversary.

The article is dedicated to the life and professional journey of Oleksandr Filts – a renowned Ukrainian psychiatrist, psychotherapist, and scholar. It outlines the key milestones of his career and his contributions to the development of psychiatry, psychotherapy, and organizational work in Ukraine and Europe. Particular attention is paid to Oleksandr Filt's innovative concepts, academic achievements, and authority among the Ukrainian and international psychotherapeutic community.

У статті розглянуто педагогічні дослідження щодо формування професійних якостей, зокрема культури майбутнього лікаря, яка є на часі, особливо в період війни. Лише практична підготовка студентів сприяє кращому засвоєнню культурних норм і накопиченню професійних якостей. Необхідно виокремити відносини лікаря у фаховій діяльності, котрі мають вагомий вплив на ефективність лікування і одужання пацієнта: відносини між лікарем та пацієнтом; ставлення лікаря до себе; власне уявлення про свій образ “Я”; відносини між лікарями і колегами (старшим чи молодшим персоналом); ставлення до опікунів чи родини пацієнта. Тепер визначимо ключові риси, що характеризують ідеальну професійну поведінку лікаря: великодушність і здатність вибачати, альтруїзм, життєрадісний позитивний настрій, здатність налаштовувати пацієнтів на позитив, скромність щодо власних досягнень, милосердя до хворих і колег, уміння знімати напруженість у спілкуванні з неврівноваженими й неспокійними пацієнтами чи колегами, здатність бути взірцем для наслідування у роботі й поза її межами, а також чинити правильно, керуючись моральними мотивами. Також особливої важливості набувають такі якості лікаря, як асертивність та емпатія, моральна надійність, впевненість у прийнятті рішень, тобто саме такі якості повинні бути визначальними у сферах, зорієнтованих на допомогу пацієнтам і потребуючим. Схарактеризовані якості є найбільш загальними та інтегральними, вбирають багато інших позитивних соціально й індивідуально-особистісних якостей, що розглядаються науковцями як важливі і затребувані для майбутніх лікарів у сучасному світі.