УДК 614.274:338.2:35:615.1:303.62(477)

Питання фармацевтичної безпеки України знаходиться у центрі уваги багатьох дослідників. Водночас рівень впливу суб’єктів суспільних відносин на стан фармацевтичної безпеки держави залишається не розвіданим. Мета роботи – з’ясувати думку фармацевтичної спільноти про рівень відповідальності суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. Матеріали і методи. Предметом дослідження була роль 14 суб’єктів суспільних відносин. Використано методи: анкетного опитування за допомогою Google Forms, яке поєднане з експертною оцінкою, математичної статистики та узагальнення. В опитуванні взяли участь 166 науково-педагогічних, наукових та аптечних працівників. Результати. Серед 14 суб’єктів суспільних відносин найбільший рівень відповідальності за стан фармацевтичної безпеки України характерний для центральних органів виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я (МОЗ України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Національної служби здоров’я України), а меншою мірою – для органів регіонального управління й місцевого самоврядування та нефармацевтичних громадських об’єднань. Найвагомішим пріоритетом Стратегії національної безпеки України для сприяння розвитку фармацевтичної безпеки майже чотири п’ятих експертів зазначили захист прав, свобод і законних інтересів громадян України. Висновки. Шляхом експертного оцінювання встановлено різний рівень відповідальності 14 суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. З’ясовано високий ступінь сприяння розвитку фармацевтичної безпеки п’яти пріоритетів Стратегії національної безпеки України.

УДК 614.2:[616. 61-036. 22](477),,2014-2023”

Мета: обґрунтувати епідеміологічний складник сучасного стану та тенденцій поширення хвороб сечостатевої системи в процесі пошуку та опрацювання шляхів і методів покращення якості медичної допомоги, зокрема для пацієнтів з патологією сечостатевої системи. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз показників госпіталізованої захворюваності та інвалідності через хвороби сечостатевої системи серед населення України за період 2014–2023 років. Використано статистичні дані Державної служби статистики та Міністерства охорони здоров’я України. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного й медико-статистичного аналізу. Результати й обговорення. За 10-річний аналізований період (2014–2023 роки) абсолютні показники та рівні захворюваності на хвороби сечостатевої системи в Україні й більшості її областей мали тенденцію до зниження з 2016 до 2020 року з поступовим зростанням їх кількості з 2021 до 2023 року. Різке зниження госпіталізацій (на понад 30%) через хвороби сечостатевої системи у 2020 році по всіх областях України можна пояснити впливом пандемії COVID-19. Показники первинної інвалідності, спричиненої хворобами сечостатевої системи серед населення України, мали тенденцію до зниження у 2014–2017 та 2019–2020 роках, а до підвищення у 2018 та 2021–2023 роках, водночас рівень інвалідності у 2023 році був удвічі вищим за аналогічний рівень у 2014 році. Висновки. Результати епідеміологічного аналізу захворювань сечостатевої системи можуть, на нашу думку, бути використані в процесі покращення якості надання урологічної допомоги. За збереженої потужності закладів охорони здоров’я за пацієнта зростає конкуренція, одне з вирішальних значень у ній матиме правдоподібно підвищення якості медичної допомоги та рівня задоволеності пацієнта.

УДК: 614.2:[616.61-036.22](477),,2014-2023"

Мета. Доступність, своєчасність та пацієнтоорієнтованість є одними з основних елементів у забезпеченні якості медичної допомоги, тому метою роботи був аналіз та опрацювання даних епідеміології окремих нозологічних форм хвороб сечостатевої системи як складової процесу покращення якості медичної допомоги урологічним пацієнтам.

Матеріал і методи. У процесі дослідження було проведено ретроспективний аналіз показників госпіталізованої захворюваності окремих неінфекційних нозологічних форм хвороб сечостатевої системи серед населення України за період з 2014 по 2023 роки. Використано статистичні дані Державної служби статистики та дані звітів Міністерства охорони здоров'я України. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу.

Результати й обговорення. За аналізований десятилітній період (2014-2023 роки) абсолютні показники патології сечостатевої системи, а саме: каменів нирок і сечоводів, гострих та хронічних гломерулонефритів, в Україні та переважній більшості її областей мали тенденцію до зниження з 2016 по 2020 роки з поступовим зростанням їх кількості у 2021 - 2023 роках. Значне зниження рівнів госпіталізацій з причини хвороб сечостатевої системи у 2020 році можна пояснити впливом пандемії COVID-19. Приріст кількості госпіталізацій з 2021 року в більшості випадків залишив рівні захворюваності по всіх досліджуваних нозологічних формах нижчими за початкові рівні аналізованого періоду.

Висновки. Дані результати засвідчують, що при збереженій потужності стаціонарів, виникає потреба у покращенні якості надання урологічної допомоги з метою заохочення пацієнта та підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров'я.

Aim. Accessibility, timeliness, and patient-centered approach are among the main elements in ensuring the quality of medical care; therefore, the aim of the study was to analyze and process epidemiological data on certain nosological entities of genitourinary diseases as a component of improving the quality of medical care for urological patients.

Material and Methods. In the course of the study, a retrospective analysis of the inpatient non-communicable morbidity indicators for certain nosological entities of genitourinary diseases among the population of Ukraine was conducted for the period from 2014 to 2023. Statistical data from the State Statistics Service and reports of the Ministry of Health of Ukraine were used. The study employed methods of a systematic approach, including structural and logical analyses, as well as medical and statistical analyses.

Results and Discussion. Over the analyzed decade (2014-2023), the absolute indicators of genitourinary system pathology, namely: kidney and ureteral stones, acute and chronic glomerulonephritis, in Ukraine and in the majority of its regions showed a tendency to decrease from 2016 to 2020, with a gradual increase in their numbers in 2021-2023. The significant decline in hospitalization rates due to genitourinary diseases in 2020 can be explained by the impact of the COVID-19 pandemic. The increase in the number of hospitalizations from 2021 in most cases left the morbidity rates for all studied nosological entities lower than the initial levels of the analyzed period.

Conclusions. These results confirm that with the preserved capacity of inpatient facilities, there is a need to improve the quality of urological care in order to encourage patients and increase the competitiveness of healthcare facilities.

УДК 616-001.18/.19:612.56:612.115

Вступ. Значна поширеність холодових уражень, недостатня ефективність запобігання та лікування гострої холодової травми зумовлюють актуальність пошуку нових фригопротекторів, з-поміж яких значну роль відіграють протизапальні засоби. За попередніми даними, високу протизапальну активність проявляють представники нового класу сполук – похідних 5,7-діацил-3-H(алкіл)-6-арил-5Н-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину, що може бути предиктором фригопротекторної активності.

Мета дослідження – виконати скринінг низки найактивніших сполук на фригопротекторні властивості на моделі гострого загального охолодження (ГЗО) та поглиблено дослідити сполуку-лідера за критеріями впливу на температуру тіла, стан системи гемостазу, низку показників запального каскаду та NO-синтазу.

Методи дослідження. Експерименти виконано на білих нелінійних мишах та щурах-самцях. Для скринінгу на фригопротекторну активність на мишах взято три похідні 5,7-діацил-3-H(алкіл)-6-арил-5Н-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину (лабораторні шифри: IFT-180, IFT-247, IFT-251). Сполуки в дозі 25 мг/кг та препарат порівняння диклофенак натрію (14 мг/кг) вводили внутрішньошлунково за 60 хв до холодової експозиції тварин при -18 °С. Визначали час життя мишей. У поглибленому дослідженні на моделі ГЗО (експозиція 2 год при -18 °С) з’ясовували вплив сполуки-лідера (IFT-247) в дозі 18 мг/кг та препарату порівняння диклофенаку натрію (7 мг/кг) на ректальну температуру щурів. У найгостріший період холодової травми визначали вплив зазначеної сполуки на показники системи гемостазу. В печінці визначали вміст низки маркерів запалення з використанням видоспецифічних наборів.

Результати й обговорення. За результатами скринінгу трьох похідних 5,7-діацил-3-H(алкіл)-6-арил-5Н-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину, фригопротекторна активність не є загальною ознакою сполук цього ряду. Досліджено, що потужні фригопротекторні властивості на рівні препарату порівняння диклофенаку натрію проявляє лише сполука IFT-247, яка статистично значуще збільшує час життя мишей із моделлю ГЗО на рівні диклофенаку натрію. У щурів сполука IFT-247 зменшує ступінь гіпотермії за двогодинної експозиції при -18 °С (15 мг/кг), не поступаючись референс-препарату. В н D-. IFT-247 4, ;  IL1- TNF- айгостріший період холодової травми в щурів досліджувана сполука запобігає розвитку ДВЗ-синдрому і тромбозу, знижуючи вміст D-димеру та фібриногену в сироватці крові й нормалізуючи підвищений тромбіновий час на рівні диклофенаку натрію. Сполука IFT-247 при ГЗО пригнічує розвиток системної запальної реакції: попереджує збільшення вмісту лейкотриєну В4 і тотальних лейкотриєнів, поступаючись за цією властивістю диклофенаку; подібно до референс-препарату значно зменшує до субнормального рівня вміст IL1-β та до нормального – TNF-α без впливу на IL-6 і на зменшений вміст протизапальних цитокінів – IL-4 й IL-10, нормалізує збільшене співвідношення про- та протизапальних цитокінів.

Висновки. Встановлено, що (1-(5-ацетил-3-метил-6-феніл-5H-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазин-7-іл)-етанон) проявляє властивості перспективного фригопротектора, що потребує подальшого дослідження.

In the context of developing a system of psychological support based on chaplaincy service, particular attention must be paid to the socio-demographic and religious characteristics of both chaplains and recipients of their services.

Objective. To analyze similarities and differences between chaplains and users of psychological support, with the aim of improving interaction formats and models of care delivery.

Methods. A survey was conducted among both groups, followed by quantitative and qualitative analysis of variables such as gender, age, religious identity, preferred format of support provision/receipt, resource needs, and tolerance toward differences.

Results. The majority of chaplains were male (80%) aged 26–65, while most service users were female (78%) aged 35–45. Both groups predominantly identified as Christians—87% and 92% respectively, mainly of the Orthodox tradition. Support formats were flexible: 88% of chaplains and 78% of users favored hybrid formats; readiness for crisis intervention was high (81% and 61%). Educational resources were in high demand: 98% of chaplains and 85% of users valued access to libraries of videos, books, and articles; 94% and 92%, respectively, indicated interest in thematic updates. Most respondents did not consider religious, gender, or regional alignment critical for interaction (93–95%).

Conclusions. The findings indicate strong sociocultural affinity between chaplains and service users, high tolerance toward diversity, a pronounced need for educational resources, and substantial readiness to provide or receive urgent psychological support. These features should inform the development of effective strategies for chaplaincy-based mental health care.