616.34-008.87:616-056.52:(616.379-008.65+616.441)

Modern studies show that it is the transit microflora, the percentage of which is negligible compared to the total volume of the intestinal microbiota, that can cause severe damage and cause the appearance of chronic and acute diseases not only of the intestines but also of the immune, nervous, endocrine systems, etc. Instead, the obligate intestinal microbiota and even the opportunistic microbiota exhibit a number of beneficial properties, ranging from the synthesis of short-chain fatty acids, butyrate, and acetate to promoting the synthesis of vitamins and hormones such as dopamine, serotonin, etc. At the same time, the adverse effects of the gut microbiota cannot be discounted.

The aim. The study aims to find correlations between gut microbiota, body mass index, and age in patients with type 2 diabetes and thyroid dysfunction..\

Materials and methods. The study included 84 patients with type 2 diabetes, obesity, and thyroid dysfunction. To analyze the composition of the intestinal microbiota, fecal samples were taken, and the quantitative and qualitative composition was calculated using the principle of PCR sequencing. Statistical methods of comparison and correlation of variables were used.

Results. In patients, several significant correlations were found between the gut microbiota and the parameters studied. A negative correlation was found between body mass index and Bifidobacterium spp. and Escherichia coli, and a positive correlation was found between body mass index and some opportunistic pathogens. Thus, with Shigella spp. and Staphylococcus aureus, there is a direct weak reliable relationship, while an inverse reliable relationship with Helicobacter pylori. Interesting correlations were found with a tendency to confidence with Salmonella spp. and Bacteroides thetaiotaomicron direct weak and a tendency to probable feedback between BMI and Faecalibacterium prausnitzii and Candida spp.

Conclusion. We found that body mass index has a greater impact on the gut microbiota than age. Also, the data obtained indicate that obesity negatively affects the number of some beneficial bacteria. We can assume that, like metformin, one of the most common drugs for the treatment of type 2 diabetes mellitus, it can affect the composition of the intestinal microbiota

УДК 616.5–002.525.2–031.81:616.1]–06

Вступ. Системний червоний вовчак (СЧВ) – хвороба з численними клінічними проявами й непередбачуваним перебігом. Часто перебігає упродовж декількох місяців або років, із чергуванням ремісій і загострень. Можуть бути уражені одночасно декілька органів із різним ступенем тяжкости, що призводить до виникнення коморбідних уражень, пов’язаних із лікуванням та хворобою, включаючи хвороби органів системи кровообігу, які є однією з основних причин смерти хворих СЧВ.

Мета. З’ясувати характер і частоту коморбідних уражень органів системи кровообігу у хворих на системний червоний вовчак, охарактеризувати залежно від стати, віку, тривалости хвороби.

Матеріали й методи. Для виконання дослідження після підписання добровільної згоди на участь, відповідно до вимог Гельсінкської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину, в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю СЧВ включено 112 хворих, серед яких більшість жінок (89,29 %), хворих працездатного віку (57,14 % молодого і 39,29 % середнього віку), що не працювали (58,04 %), мали ІІІ групу інвалідности (45,54 %), були жителями міста (62,50 %). За результатами оцінювання тривалости хвороби, значна частина хворих на СЧВ з коморбідними ураженнями органів системи кровообігу хворіли 1-5 років (36,61 %) і понад 10 років (38,39 %). Усі вони були пацієнтами ревматологіч­ного відділу Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2016 по 2021 рік.

Дослідження проводили в декілька етапів, на яких визначали характер і частоту коморбідних уражень органів системи кровообігу в усіх хворих на СЧВ із наступною характеристикою залежно від стати, віку, тривалости хвороби.

Результати. Під час проведеного дослідження майже у половини хворих на СЧВ діагностовано синдром А. Г. М. Рейно, недостатність мітрального клапана та атеросклероз, близько у третини – міокардит, ангіопатію сітківки, симптоматичну артеріальну гіпертензію та ретикулярне ліведо, а також зі спадаючою частотою були виявлені варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, гіпертонічна хвороба, дифузний кардіосклероз, недостатність трикуспідального клапана, тромбоз вен, посттромбофлебітний синдром, недостатність клапана аорти, капілярит, легенева гіпертензія, ІХС: стабільна стенокардія, кардіоміопатія, ІХС: постінфарктний кардіосклероз.

Синдром А. Г. М. Рейно достовірно частіше фіксували у жінок і осіб молодого віку, ангіопатію сітківки, ретикулярне ліведо і симптоматичну артеріальну гіпертензію – у жінок і тих хворих, СЧВ яких триває понад 10 років, міокардит, варикозну хворобу вен нижніх кінцівок – у чоловіків, капілярит – у хворих із найменшою тривалістю СЧВ, атеросклероз і недостатність мітрального клапана – у хворих похилого віку та хворих, СЧВ у яких триває 6-10 років, тромбоз вен і стабільну стенокардію – у хворих похилого віку й тих, які хворіють на СЧВ понад 10 років; гіпертонічна хвороба, дифузний кардіосклероз, недостатність клапана аорти, постін­фарктний кардіосклероз – найбільш характерні для хворих на СЧВ похилого віку.

Висновки. У хворих на системний червоний вовчак виявлено низку коморбідних уражень органів системи кровообігу. Вивчивши й проаналізувавши їхній характер і частоту, залежно від стати, віку, тривалости хвороби, ми з’ясували певні особливості, які потрібно брати до уваги під час скринінгового обстеження уражень органів системи кровообігу хворих на системний червоний вовчак і надання інтегрованої допомоги для поліпшення якости життя. Із огляду на це системний червоний вовчак потребує подальшого детального дослідження.

УДК 616.72–002.77–06:[616.71–018.4:612.015.7]–073.48–73.75

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) – хронічна системна хвороба сполучної тканини нез’ясованої етіології складного автоімунного патогенезу, яка часто ускладнюється вторинним остеопорозом (ОП), що погіршує перебіг і прогноз основної хвороби.

Мета. Дослідити частоту й характер уражень кісток у хворих на ревматоїдний артрит, виявлених за допомогою ультразвукової та  рентгеностеоденситометрії, зясувати їх діагностичну цінність для оцінки мінеральної щільности кісткової тканини.

Матеріали й методи. У дослідження в рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю РА, діагностованого згідно з критеріями Американської колегії ревматологів та Європейської ліги проти ревматизму (2010), у жінок пременопаузального періоду та чоловіків зрілого віку, включено 74 хворих (62 жінки (84,93 %) і 12 чоловіків (15,07 %) віком від 38 до 60 років (середній вік на час обстеження жінок  – 48,67 ± 2,34 року, чоловіків – 45,42 ± 2,78 року)), що лікувалися (вживаючи метилпреднізолон 4,0–24,0 мг/добу та не отримуючи лікарські засоби для лікування ОП) в ревматологічному відділі Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» з 2013 по 2019 рік (дослідна група – ДГ). Контрольну групу (КГ) створено з 29 здорових осіб (22 жінок (75,86 %) і 7 чоловіків (24,14 %), середній вік жінок на час обстеження 44,95 ± 2,12 року, чоловіків – 40,71 ± 2,75 року) аналогічних статі й віку. Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п’яткової кістки, методу рентгеностеоденситометрії кисті.

Результати. Виявлено міцний кореляційний зв’язок між результатами ультразвукової денситометрії п’яткової кістки і рентгеностеоденситометрії кисти, що дає підстави рекомендувати діагностувати зміни МЩКТ обома методами, причому чутливішим виявився метод рентгеностеоденситометрії.

Висновки. Застосування обох методів діагностики ОП, а саме – ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та рентгеностеоденситометрії кисти – у хворих на ревматоідний артрит є науково обґрунтованим.

Вступ. Зростання поширеності посттравматичного стресового розладу(ПТСР) через війну в Україні набуває все більшого значення, оскільки цей розлад є серйозним чинником ризику зловживання алкоголем/наркотиками, депресії, самогубства та функціональних порушень роботи внутрішніх органів, зокрема серцево-судинної, ендокринної, імунної систем. Також ПТСР може призводити до соціальної дизадаптації в сім’ї та на роботі. Таким чином ПТСР дуже важливою соціальною проблемою в Україні, спричиняє значні економічні збитки, оскільки більшість пацієнтів з ПТСР є молодими та працездатними.

Метою цієї статті є опис дослідження, його організації, методології та майбутніх перспектив для проекту “Дослідження фізіологічних та біохімічних параметрів, які пов’язані зі здоров’ям, для встановлення простих, надійних та відповідних біомаркерів, які можна використовувати для лікування пацієнтів з ПТСР”.

Методи. Дослідження часових та частотних параметрів ВСР проводилося за допомогою короткотривалих записів ЕКГ (5 хвилин у положенні лежачи та 6 хвилин у положенні стоячи), для запису використовувався цифровий електрокардіограф “КАРДІОЛАБ” (Харків, Україна) із відповідним програмним забезпеченням.

Результати. Характер змін ВСР вказує на пригнічення активності парасимпатичної нервової системи, низьку загальну спектральну потужність та переважання симпатичного контролю в автономній нервовій системі у пацієнтів з ПТСР.

Висновки. Наразі немає ефективного лікування ПТСР, а ефективність найкращих клінічних методів не перевищує 50%. Реалізація клінічного дослідження, описаного у цій статті, допоможе з’ясувати механізми, що лежать в основі системних наслідків ПТСР, допоможе підібрати методи лікування ПТСР, ефективність яких дозволить з’ясувати наступні клінічні дослідження.