This article focuses on the evaluation of the effectiveness of Advanced Platelet-Rich Fibrin (A-PRF) technology in enhancing the healing process following the extraction of lower third molars.

The study was conducted on 52 patients who underwent surgical removal of these molars for orthodontic indications. This patient sample was divided into two distinct groups to specifically compare healing outcomes influenced by differing post-extraction treatments. Clinical assessment of post-extraction defect healing was performed on days 3, 5, 7, and 10 after removal, taking into account the patient's subjective assessment of their condition, the presence of oedema, hyperaemia, inflammatory contracture, etc. The use of Advanced Platelet-Rich Fibrin (A-PRF) technology in the surgical extraction of lower third molars offers significant advantages in preventing postoperative complications and promoting enhanced healing of the extraction site.

УДК: 616.345+616.351)]-006.6-06:616.344-002-031.84:575.113](477.8)

To study the relation of TaqI polymorphism of VDR gene with age, sex and the disease phenotype in patientswith colorectal cancer (CRC) and Crohn’s disease (CD) from western regions of Ukraine. Fifty six patientswith CRC, 46 patients with CD and 65 control individuals were included in this research. Assessment of TaqI polymorphism was performed using PCR-RFLP method. The genotype-phenotype association for this polymorphism was analyzed. The frequency of tt genotype in patients with CRC is 0.107 and among the control group is 0.138, OR (95% CI 0.248-2.246). The ratio of genotypes TT:Tt:tt in patients with CRC and in control was 37.5%:51.8%:10.7% and 44.6%:41.6%:13.8%. In men with Tt genotype the average age of CRC onset was 57.6 ± 3.6 years, in women with TT genotypethe mean age of the disease onset was 54.5 ± 4.5 years. The frequency of tt genotype in the patients with CD is 0.217 and among the control group is 0.138, OR (95% CI 0.640–4.666). The Tt genotype was detected in a half of patients with CD and TT genotype was found more frequently in control.The ratio of genotypes in men and women with CD was 38.0%:38.0%:24.0% and 20.0%:60.0%:20.0%. Among patients with CD, who underwent surgery, 33.3% individuals were carriers of tt genotype. It was confirmed no statistically significant difference in the allele frequencies and genotype distributions of Taq1 mutation in patients with CRC and CD in comparison to control group. The ratio of men and women with Tt genotype by groups of B1-B3 forms of CD behaviour according to the Montreal classification is differs, in particular, women with Tt genotype are four times more likely to have the B1 form. A study of Taq1 mutation might contribute to the identification of the groups that are at the greatest risk of severe form of CD.

УДК: 616.31-002-036.11-053.2-058.83:355.1

Актуальність. Хронічний катаральний гінгівіт у військовослужбовців становить особливу клінічну проблему, зумовлену поєднанням персистуючих запальних процесів у тканинах пародонта з вираженим психоемоційним навантаженням, яке обмежує результативність традиційних терапевтичних підходів. Застосування аналізу біомаркерів ротової рідини забезпечує обʼєктивну кількісну оцінку терапевтичної динаміки, відображаючи стан імунного гомеостазу та активність стрес-опосередкованих патогенетичних механізмів.
Мета роботи – оцінити ефективність лікування хронічного катарального гінгівіту у військовослужбовців шляхом аналізу динаміки запально-деструктивного індексу, активності лізоциму та рівня кортизолу в ротовій рідині.
Матеріали та методи. У межах дослідження було обстежено 22 військовослужбовця Збройних Сил України, з діагнозом хронічний катаральний гінгівіт. Учасників стратифіковано на дві групи: основну (n=12), яка отримувала запропоновану нами комплексну терапію з урахуванням психоемоційного стану, та контрольну (n=10), яка лікувалась за традиційною методикою. Вивчено динаміку запально-деструктивного індексу (ЗДІ), активності лізоциму та рівня кортизолу у ротовій рідині.
Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів основної групи через 3 місяці лікування за запропонованим нами протоколом запально-деструктивний індекс знизився з 19,12 ± 2,04 до 4,86 ± 1,31 (–74,61%, p<0,05), активність лізоциму зросла з 4,87 ± 0,14 до 6,08 ± 0,13 нг/мл (+24,84%,
p<0,05), а рівень кортизолу зменшився з 19,84±3,00 до 13,42 ± 2,51 нмоль/л (–32,36%, p=0,01). У контрольній групі зміни були менш вираженими: ЗДІ знизився лише на 12,5%, активність лізоциму – на 30-й день залишалася на рівні 4,87 ± 0,15 нг/мл, а кортизол зріс до 25,35 ± 3,49 нмоль/л. Слід відзначити, що
позитивна динаміка в основній групі була помітна вже на 30-й день (ЗДІ –17,65%, лізоцим +13,34%, кортизол –25,3%), що вказує на раннє відновлення місцевого імунного захисту та зниження стресового навантаження.
Висновки. Отже, запропонований нами терапевтичний комплекс сприяє відновленню гомеостатичного профілю біомаркерів ротової рідини та інгібує активність цитозапальних процесів у тканинах пародонта військовослужбовців, що свідчить про його ефективність як патогенетично обґрунтованої стратегії лікування
хронічного катарального гінгівіту

УДК 617.75:331.582.2:008.1:159

Мета: проведення метааналізу щодо осіб із порушенням зору, яке впливає на психічне/ментальне здоров’я та якість життя, рухову поведінку, наявність супутніх захворювання, адаптацію до умов життя, на поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору; використання новітніх допоміжних технологій у навчанні, реабілітації, соціалізації, використання телеконсультацій.

Матеріали та методи. Проаналізовано статі наукометричних баз Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc щодо якості життя, яка впливає на психічне/ментальне здоров’я осіб із порушенням зору, рухової поведінки, наявності супутніх захворювання, що пов’язані зі здоров’ям, адаптації до умов життя, програм, які адаптовані до індивідуальних потреб, мультидисциплінарних програм/підходів, поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору, використання новітніх допоміжних технологій у навчанні та реабілітації осіб із вадами зору для соціалізації, використання телеконсультацій у сфері первинної медичної допомоги у 2015–2024 роках. У роботі використанні бібліосемантичний метод і контент-аналіз.

Результати. За результатами дослідження P. Гогате (2024 рік) установлено, що 80,0% осіб із цілковитою втратою зору мають супутні психіатричні розлади або переживають значний емоційний дистрес. У дослідженні T. Бонсаксен (2022 рік) установлено, що рівень поширення посттравматичного стресового розладу серед осіб із порушеннями зору є вищим порівняно із загальною популяцією, серед чоловіків показник становив 9,0% порівняно із 3,8% у загальній групі, а серед жінок – 13,9% проти 8,5%. Дослідження Д. Хагелі (2017 рік) підкреслило значний вплив фізичної активності на якість життя, пов’язану зі здоров’ям, результати демонструють важливість фізичної активності для покращення якості життя осіб із порушеннями зору.

Висновки. Проведений аналіз наукових інформаційних джерел вказує на взаємозв’язок між порушенням зору та фізичною активністю в осіб, які мають вищу поширеність хронічних захворювань і більш схильні до виникнення психічних розладів, посттравматичного стресового розладу від травмівних подій, надзвичайних ситуацій та для яких необхідний мультидисциплінарний підхід до забезпечення реабілітаційних медико-психологічних послуг.

Purpose: the purpose of the study is to conduct a meta-analysis of people with visual impairment that affects mental/mental health and quality of life, motor behaviour, comorbidities, adaptation to living conditions, the spread of PTSD among people with visual impairment; the use of the latest assistive technologies in education, rehabilitation, socialisation, and the use of teleconsultations in modern times.

Materials and methods. We analyzed more than from the scientometric databases Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc on the quality of life that affects the mental/mental health of persons with visual impairment, motor behavior, the presence of comorbidities related to health, adaptation to living conditions, programs adapted to individual needs, multidisciplinary programs/approaches, teams, the prevalence of PTSD among PVI, the use of the latest assistive technologies in the training and rehabilitation of persons with visual impairments for socialization, the use of teleconsultations in primary health care among PVI the period 2015–2024. The bibliosemantic method and content analysis were used in the study.

Results. P. Gogate (2024) found that 80.0% of people with total vision loss have concomitant psychiatric disorders or experience significant emotional distress. The study by T. Bonsaksen (2022) found that the prevalence of PTSD among people with visual impairments is higher than in the general population, among men the rate was 9,0% compared to 3,8% in the general group, and among women – 13,9% against 8,5%. The study by D. Hageli (2017) highlighted the significant impact of physical activity on health-related quality of life, the results demonstrate the importance of physical activity in improving the quality of life of people with visual impairments.

Conclusions. The relationship between visual impairment and physical activity has been established, with a higher prevalence of chronic diseases and a higher incidence of mental disorders, PTSD from traumatic events and emergencies requiring a multidisciplinary approach to rehabilitation medical and psychological services.