УДК 618.14-089.888.61-06:615.835

В останні десятиліття в Україні спостерігається значне зростання частоти кесаревих розтинів, що супроводжується одночасним збільшенням кількості віддалених ускладнень, включно з виникненням істмоцеле. Поширеність цієї патології, за різними літературними даними, коливається від 24 до 88%. Істмоцеле може перебігати безсимптомно, але частіше асоціюється з аномальними матковими кровотечами, хронічним тазовим болем, дисменореєю, вторинним безпліддям, хронічним ендометритом тощо. Істмічний дефект після кесаревого розтину пов’язаний із підвищеним ризиком ускладнень під час наступної вагітності. Сучасні методи діагностики істмоцеле включають трансвагінальне ультразвукове дослідження (УЗД), соногістерографію, магнітно-резонансну томографію, гістероскопію. Клінічна картина дефекту після кесаревого розтину надзвичайно варіабельна. Тактика ведення пацієнток залежить від вираженості симптомів, репродуктивних планів і розмірів дефекту. У статті описано клінічний випадок пацієнтки віком 37 років з істмоцеле (ніша після кесаревого розтину), яке надалі було скориговано за допомогою лапароскопічного доступу з використанням 3D-технології. Пацієнтка звернулась зі скаргами на мажучі, кров’янисті виділення з піхви тривалістю до 10–12 днів після завершення менструації. В анамнезі відзначено одні пологи шляхом операції кесаревого розтину. Під час трансвагінального УЗД в ділянці післяопераційного рубця діагностовано нішу розміром 13,7 × 6,4 мм, товщина резидуального міометрія становила 1,3 мм. За допомогою імуногістохімічного методу верифіковано хронічний ендометрит, проведено антибактеріальну терапію. Після цього виконано хірургічну корекцію істмоцеле шляхом поєднання діагностичної гістероскопії з 3D-лапароскопією. Під час УЗД через 3 міс. після операції товщина міометрія в ділянці рубця становила 7,4 мм. Висновки. Істмоцеле є клінічно значущим ускладненням кесаревого розтину, що потребує своєчасної діагностики та корекції. Менеджмент пацієнток має ґрунтуватися на індивідуальному підході, враховуючи репродуктивні плани, розміри дефекту та товщину міометрія. Поєднання гістероскопії з лапароскопією, особливо із застосуванням 3D-візуалізації, є ефективним методом хірургічної реконструкції істмоцеле. Жінок з істмоцеле доцільно обстежувати щодо наявності хронічного ендометриту. Профілактика істмоцеле передбачає дотримання стандартів кесаревого розтину: адекватне ушивання матки, вибір оптимального рівня розтину, профілактику інфекційних ускладнень.

In recent decades, Ukraine has experienced a significant rise in cesarean section rates, accompanied by an increase in longterm complications, including the development of isthmocele. The prevalence of this pathology varies from 24 to 88% according to various literature sources. Isthmocele may be asymptomatic but is more often associated with abnormal uterine bleeding, chronic pelvic pain, dysmenorrhea, secondary infertility, and chronic endometritis. Cesarean scar defects are associated with an increased risk of complications during future pregnancies. Modern diagnostic methods for isthmocele include transvaginal ultrasound examination (USE), sonohysterography, magnetic resonance imaging, and hysteroscopy. The clinical presentation of scar defect after cesarean section is highly variable. Management strategies depend on symptom severity, reproductive plans, and the size of the defect. The article presents a clinical case of a 37-year-old patient with isthmocele (niche following cesarean section), which was surgically corrected via laparoscopic access using 3D visualization technology. The patient complained of prolonged spotting lasting up to 10–12 days after menstruation. Her obstetric history included one delivery by cesarean section. Transvaginal ultrasound revealed a niche measuring 13.7 × 6.4 mm with a residual myometrial thickness of 1.3 mm. Chronic endometritis was confirmed by immunohistochemical analysis, and antibacterial therapy was administered. Then, surgical correction of the isthmocele was performed using a combination of diagnostic hysteroscopy and 3D laparoscopy. Three months postoperatively, USE showed that the myometrial thickness at the scar site had increased to 7.4 mm. Conclusions. Isthmocele is a clinically significant complication of cesarean section that requires timely diagnosis and management. Patient care should be individualized, taking into account reproductive plans, defect size, and myometrial thickness. Combining hysteroscopy with laparoscopy, especially with the use of 3D visualization, is an effective method for surgical reconstruction of isthmocele. Women with isthmocele should be evaluated for chronic endometritis. Prevention of isthmocele includes adherence to cesarean section standards: proper uterine closure technique, optimal incision site selection, and infection prevention.

УДК 616.697-002-092:618.177-008.6

 Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) становлять серйозну медико-соціальну проблему, оскільки займають одне з провідних місць серед причин жіночого безпліддя. Відомо, що у 10–30% жінок після перенесеного епізоду ЗЗОМТ формуються стійкі репродуктивні розлади, зумовлені ушкодженням маткових труб, розвитком спайкового процесу, хронічного ендометриту та змін мікробіоти ендометрія. Важливим патогенетичним чинником виступає хронічне запалення, що супроводжується активацією імунних клітин, порушенням процесів децидуалізації та імплантації ембріона, а також дисбалансом у системі цитокінів і факторів росту. Окреме значення має хламідійна інфекція, яка нерідко перебігає безсимптомно, але сприяє формуванню сальпінгіту, гідросальпінксу та синдрому salpingitis isthmica nodosa, що безпосередньо пов’язані з трубним безпліддям і підвищеним ризиком позаматкової вагітності. Сучасні дослідження також демон-струють роль мікробіоти ендометрія у виникненні порушень імплантації та невиношуванні вагітності, що зумовлює актуальність вивчення хронічного ендометриту як ключової ланки патогенезу. У клінічній практи-ці актуальним залишається питання діагностики та своєчасного лікування ЗЗОМТ. Використання лапарос-копії, гістероскопії, а також сучасних молекулярних методів ідентифікації збудників дає змогу підвищити точність діагностики. Водночас антибактеріальна терапія, комбіновані протизапальні стратегії та засто-сування допоміжних репродуктивних технологій (зокрема ЕКЗ) відкривають можливості для відновлення репродуктивного потенціалу.

 Таким чином, ЗЗОМТ мають тривалий і системний вплив на репродуктивне здоров’я жінок. Поглиблене вивчення патогенетичних механізмів, удосконалення діагностики та індивідуалізація терапії є ключем до про-філактики безпліддя та підвищення ефективності лікування пацієнток із цією патологією.

Pelvic inflammatory disease (PID) is a serious medical and social problem, as it occupies one of the leading places among the causes of female infertility. It is known that 10–30% of women after an episode of PID develop persistent reproductive disorders caused by damage to the fallopian tubes, the development of adhesions, chronic endometritis, and changes in the endometrial microbiota. A key pathogenic factor is chronic inflammation, which is characterized by the activation of immune cells, disruption of decidualization and embryo implantation processes, and an imbalance in the cytokine and growth factor system. Of particular importance is chlamydial infection, which is often asymptomatic, but contributes to the formation of salpingitis, hydrosalpinx, and salpingitis isthmica nodosa syndrome, which are directly related to tubal infertility and an increased risk of ectopic pregnancy. Modern studies also demonstrate the role of endometrial microbiota in the occurrence of implantation disorders and miscarriage, which makes the study of chronic endometritis as a key link in pathogenesis relevant. In clinical practice, the issue of diagnosis and timely treatment of PID remains relevant. The use of laparoscopy, hysteroscopy, as well as modern molecular methods for identifying pathogens allows to increase the accuracy of diagnosis. At the same time, antibacterial therapy, combined anti-inflammatory strategies and the use of assisted reproductive technologies (in particular, IVF) open up opportunities for restoring reproductive potential. Thus, PID has a long-term and systemic impact on women's reproductive health. In-depth study of pathogenetic mechanisms, improvement of diagnostics and individualization of therapy are the key to preventing infertility and increasing the effectiveness of treatment of patients with this pathology.

617.735:616.379-008.64

Діабетична ретинопатія (ДР) є одним із найпоширеніших мікросудинних ускладнень цукрового діабету 2 типу (ЦД2) і провідною причиною зниження зору серед осіб працездатного віку. Тривала гіперглікемія ушкоджує мікросудини сітківки, спричиняє набряк, ішемію та патологічну неоваскуляризацію. Цитокінові маркери та їх співвідношення можна розглядати як потенційні інструменти ранньої діагностики та персоналізованої терапії пацієнтів з ДР. Метою дослідження було оцінити роль інтерлейкінів IL-33 та IL-10 у патогенезі ДР у пацієнтів із ЦД2 для підвищення точності прогнозування, ранньої діагностики та оптимізації профілактичних і терапевтичних підходів. У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів віком 35-65 років із підтвердженою ДР, які були поділені на групи з декомпенсованим та компенсованим ЦД. Забір вологої передньої камери ока здійснювали під час планових хірургічних втручань, а концентрації IL-33 та IL-10 визначали імуноферментним методом. Абсолютні рівні цитокінів між групами не відрізнялися, проте співвідношення IL-33 / IL-10 у декомпенсованих пацієнтів було на 30% нижчим, а IL-10 / IL-33 – на 60% вищим порівняно з компенсованою групою (p<0,05). Це може свідчити про зміщення цитокінового балансу на користь IL-10 та прозапальної активності, що відображає зміни імунорегуляторних процесів у передній камері ока навіть без значних змін абсолютних концентрацій. Співвідношення IL-33 / IL-10 може слугувати потенційним прогностичним маркером для стратифікації ризику прогресування ДР і розробки персоналізованих профілактичних та лікувальних стратегій.

616.345-006.6-07:303.4:614.2(477)

 У 2022 р. в Україні стандартизована захворюваність становила 20,0 на 100 000 жінок і 31,2 на 100 000 чоловіків. Програма скринінгу перебуває на етапі становлення, що разом із низьким рівнем охоплення пов'язано з індивідуальними (страх, низька обізнаність) та системними бар'єрами (інфраструктурні обмеження, відсутність чіткої стратегії реалізації).

Мета. Виявити бар'єри та шляхи покращення скринінгу КРР за даними опитування спеціалістів із "Організації та управління охороною здоров'я" трьох західних областей.

Матеріал і методи. У 2024 р. проведено добровільне анонімне опитування 279 фахівців за спеціальністю "Організація та управління охороною здоров'я". Дані опрацьовано з використанням описової статистики, 95% ДІ, кореляцій Спірмена та регіонального порівняння.

Результати й обговорення. Із боку пацієнтів ключовими бар'єрами є страх перед колоноскопією - 91,04±1,71% (n=254; 95% ДІ: 87,41-94,10%), страх виявлення раку - 85,30±2,12% (n=238; 95% ДІ: 80,92-89,21%), низька обізнаність - 82,44±2,38% (n=230; 95% ДІ: 77,76-86,67%). Системними бар'єрами визначено:  відсутність інформкампаній - 84,23±2,18% (n=235; 95% ДІ: 79,73-88,26%), недієвість алгоритму - 79,57±2,41% (n=222; 95% ДІ: 74,65-84,08%), слабка інфраструктура - 69,53±2,76% (n=194; 95% ДІ: 64,01-74,79%), міжвідомчі проблеми - 62,37±2,90% (n=174; 95% ДІ: 56,61-67,95%), недостатня поінформованість ЛЗП-СЛ - 55,56±2,97% (n=155; 95% ДІ: 49,70-61,33%). Переважна більшість респондентів (98,92±0,62%; n=276; 95% ДІ: 97,38-99,80%) акцентує на ролі первинної ланки. Підтримано впровадження ФІТ-наборів - 88,17±1,96% (n=246; 95% ДІ: 84,13-91,69%), push-нагадувань - 84,23±2,18% (n=235; 95% ДІ: 80,12-88,58%). Усне пояснення ЛЗП-СЛ визнано найефективнішим - 80,65±2,37% (n=225; 95% ДІ: 75,81-85,06%).

Висновки. Опитування засвідчило необхідність оновлення стратегії скринінгу КРР із залученням первинної ланки, цифрових технологій та посиленням та міжсекторальної взаємодії.

Abstract

Colorectal cancer (CRC) ranks third in mortality among cancers in the population aged over 45, following lung and breast cancer. In 2022, the standardized incidence rate in Ukraine was 20.0 per 100,000 women and 31.2 per 100,000 men. The national screening program remains in its formative stage, and low coverage rates are associated with both individual (fear, low awareness) and systemic barriers (infrastructural limitations, lack of a clear implementation strategy).

Aim. To identify barriers and potential pathways for improving CRC screening based on a survey of specialists in "Health Care Organization and Management" from three western regions of Ukraine.

Materials and Methods. In 2024, a voluntary anonymous survey was conducted among 279 specialists in the field of "Health Care Organization and Management".The data were analyzed using descriptive statistics, 95% confidence intervals (CI), Spearman correlations, and regional comparisons.

Results and Discussion. The key patient-related barriers were fear of colonoscopy - 91.04±1.71% (n=254; 95% CI: 87.41-94.10%), fear of being diagnosed with cancer - 85.30±2.12% (n=238; 95% CI: 80.92-89.21%), and low awareness - 82.44±2.38% (n=230; 95% CI: 77.76-86.67%). The main systemic barriers identified were: lack of information campaigns - 84.23±2.18% (n=235; 95% CI: 79.73-88.26%), inefficiency of the screening algorithm - 79.57±2.41% (n=222; 95% CI: 74.65-84.08%), poor infrastructure - 69.53±2.76% (n=194; 95% CI: 64.01-74.79%), interagency issues - 62.37±2.90% (n=174; 95% CI: 56.61-67.95%), and insufficient awareness among general practitioners-family doctors (GP-FDs) - 55.56±2.97% (n=155; 95% CI: 49.70-61.33%). The vast majority of respondents (98.92±0.62%; n=276; 95% CI: 97.38-99.80%) emphasized the pivotal role of primary care. The introduction of FIT kits was supported by 88.17±1.96% (n=246; 95% CI: 84.13-91.69%), and push reminders - by 84.23±2.18% (n=235; 95% CI: 80.12-88.58%). Verbal explanations provided by GP-FDs were considered the most effective approach - 80.65±2.37% (n=225; 95% CI: 75.81-85.06%).

Conclusions. The survey confirmed the need to update Ukraine's CRC screening strategy by strengthening the role of primary care, integrating digital technologies, and enhancing intersectoral collaboration.

U.D.C.: 616.24-002.5:616.98:578.828HIV 

The researched group was 1.5 times dominated by male patients (42: 68.8%), over female (19: 31.2%), while the
majority of people were aged 31 to 50 years. 9.8% (6) of patients with chemoresistant pulmonary TB were hospitalized in serious condition. The average number of bed-days in hospital was (61.7 ± 4.5). 16 (26.2%) patients with chemoresistant TB died in the hospital. Our research shows that among patients with CR-PTB/HIV, rifampicin (R) resistance was 2 times more common than resistance to combination HRZE and Pre-XDR (32.8% vs. 16.4%, P < 0.05). Resistance to combination HRZ was the least common (1.4%). In some cases, they showed resistance to new anti-TB drugs (Bdg and Dlm). Disseminated PTB was 2.4 times more often diagnosed than miliary TB, and infiltrative PTB was 4.0 times more likely among CR-PTB/HIV.
Keywords: HIV/AIDS/TB, chemoresistant pulmonary tuberculosis.