Purpose.To analyse the changes in local immunity in the oral fluid of servicemen of the Armed Forces of Ukraine with chronic catarrhal gingivitis depending on their psycho-emotional state.

Material and methods. The study of local oral immunity in oral fluid was conducted in 22 military patients of the Armed Forces of Ukraine with chronic catarrhal gingivitis (main group), in 11 patients of civilian specialties with chronic catarrhal gingivitis (comparison group), and in 16 dentally healthy individuals (control group). Additionally, military patients in the main group were divided into 4 subgroups depending on their psychoemotional state. The determina- tion of sIgA in the oral fluid was performed by the method of Mancini et al. The photoelectrocolorimetric method was used to measure lysozyme activity in the oral fluids of patients. The content of cortisol in the oral fluid of patients in the study groups was determined by a competitive enzyme-linked immunosorbent assay.

Results. As a result of the laboratory studies, it was found that in patients with chronic catarrhal gingivitis, military personnel of the Armed Forces of Ukraine had a 1.2-fold decrease in the content of sIgA in the oral fluid (p<0.01) and lysozyme activity (p<0.05), against the background of an increase in cortisol levels by 61.18 % (p<0.01) compared to the data in the comparison group.

Conclusion. Thus, summing up the data of laboratory studies, it can be stated that patients of the main group (mili- tary personnel of the Armed Forces of Ukraine) with chronic catarrhal gingivitis have a more pronounced weakening of local oral immunity, which is manifested by a decrease in sIgA levels and lysozyme activity, compared with similar data in the comparison group (patients of civilian professions) with chronic catarrhal gingivitis. At the same time, the imbalance of immunological parameters deepened with the deterioration of the psychoemotional state of patients in the main group, which was confirmed by an increase in the level of cortisol in the oral fluid.

Keywords: chronic catarrhal gingivitis, military personnel, psycho-emotional state, local oral immunity, oral fluid

Aim: To carry out a holistic structured reconstruction of the Ukrainian scientific discourse of the 1990s and the first quarter of the XXI century on the development
of medical education in foreign countries on the basis of the developed meta-analysis programme.
Materials and Methods: the developed meta-analysis programme integrates the general meta-analysis methodology and methods of monographic and
relevant analysis, discourse analysis, content analysis, historiographic, paradigmatic, and phenomenological analysis. These tools have been used to analyse
three samples of scientific papers on the development of national medical education systems that appeared in Ukraine in the 1990s and the first quarter of
the twenty-first century: the general population (the total number of papers is about 1450); a sample population (380), and a representative sample (70).
20 bibliographic indexes were processed to determine the general population (GP – total number) of scientific papers published in 1991-2024. A search was
conducted via the Google engine using a combination of three groups of keywords that denoted: a) the type of publication (monograph, dissertation, article);
b) the subject of the study (development of medical education abroad; training of doctors/nurses abroad, etc.);c) a list of countries and regions.
Conclusions: the results of the study showed that the historiography of the problem mentioned above has a pronounced interdisciplinary, multi-level, specialityoriented character.The analysis of the dynamics of scientific knowledge accumulation has shown that the researchers have moved away from studying foreign
experience of vocational training of healthcare professionals through the prism of its use in Ukraine under the influence of European integration processes and
have begun to study national medical education systems as a separate subject. The focus of scientists’ attention was revealed to be drawn to the study of trends
in the development of national medical education systems, related to decentralisation of management, strengthening of university autonomy, requirements
for the selection of applicants, etc.

UDC 378:61:355.(063)(477)

У статті пропонується стратегічна основа для реінжинірингу медичної освіти відповідно до сучасних імперативів охорони здоров’я. Беручи до уваги педагогічні принципи, котрі базуються на доказах, та спираючись на передовий світовий досвід, ця основа об’єднує технологічну інтеграцію, оцінювання на основі компетенцій, міжпрофесійну освіту та орієнтований на пацієнта підхід.

Підготовка лікарів XXI ст. вимагає зміни парадигми від традиційних дидактичних моделей та динамічної, міждисциплінарної чи компетентнісної освітньої структури. Інтегруючи ранній клінічний досвід, передові технології моделювання, цифрові інструменти та глобальні перспективи охорони здоров’я, сучасна медична освіта повинна цілісно розвивати як технічні, так і гуманістичні компетенції. Підкреслюючи етичну чесність, культурну компетентність, дослідницьку грамотність та благополуччя лікарів, цей багатогранний підхід забезпечує виховання адаптивних, співчутливих та прогресивних клініцистів, здатних орієнтуватися в складнощах сучасних систем охорони здоров’я та задовольняти потреби різних груп пацієнтів.

Метою статті є дослідити роль проблемного навчання (ПН) у формуванні навичок критичного мислення в медичній освіті, а також оцінити його ефективність у порівнянні з традиційними методами викладання. Для
досягнення поставленої мети використано системний аналіз наукової літератури, включаючи теоретичні праці, результати емпіричних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів. Особливу увагу приділено впливу ПН на розвиток клінічного мислення, прийняття рішень на основі доказів, а також
формування навичок самостійного навчання.
Результати дослідження свідчать, що ПН сприяє підвищенню залученості студентів до навчального процесу, розвитку комунікативних і міжособистісних навичок, формуванню вмінь працювати в команді та ефективно розв’язувати клінічні завдання. ПН демонструє особливу ефективність при інтеграції з навчанням на основі клінічних випадків, створюючи умови для поглибленого засвоєння знань і їх практичного застосування. Однак рівень ефективності залежить від ряду чинників — академічної підготовки студентів, професійної
компетентності фасилітаторів, а також організаційної підтримки з боку закладу освіти.
Практичне значення дослідження полягає у виокремленні ключових умов для успішного впровадження ПН: створення структурованого навчального середовища в малих групах, залучення автентичних клінічних сценаріїв,  Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2025, № 3 (143) проведення підготовки викладачів. Окрема увага приділяється проблемі оцінювання результатів навчання — наголошується на необхідності розробки інструментів, що дозволяють якісно оцінити рівень критичного мислення, а не
лише засвоєння фактологічного матеріалу. У висновках стверджується, що інтеграція ПН у сучасні навчальні
програми відповідає концепції компетентнісного підходу в медичній освіті, сприяє підготовці майбутніх лікарів до викликів клінічної практики, а також формує основи для безперервного професійного розвитку. У перспективі доцільним є розширення міждисциплінарного підходу, включення соціогуманітарних компонентів у підготовку медиків, а також вдосконалення методик оцінювання та фасилітаторського супроводу. 

UDC 378.147:61:614.253.4

Компетентнісно орієнтована медична освіта (КОМО) представляє собою парадигмальну зміну в медичному навчанні, яка зосереджується на досягненні чітко визначених компетенцій, а не лише на кількості часу,
витраченого на навчання. Цей підхід відповідає зростаючому глобальному попиту на відповідальність, прозорість і забезпечення якості в медичній освіті. КОМО робить пріоритет на навички, знання та професійні
поведінки, необхідні для допомоги орієнтованої на пацієнта, що відповідають на змінювані потреби охорони здоров’я. Крім того, акцент на персоналізованих шляхах навчання забезпечує прогрес студентів відповідно
до їхнього рівня володіння компетенціями. Хоча КОМО успішно інтегровано в програми післядипломної освіти, його впровадження на додипломному рівні залишається непослідовним через структурні, навчальні та
культурні бар’єри. До цих викликів належать невідповідність між освітніми цілями, методами навчання та оцінювання. Ефективна інтеграція КОМО вимагає комплексного підходу, який включає редизайн навчальних програм, удосконалення викладачів та інституційну підтримку. У статті розглядаються теоретичні основи КОМО, моделі інтеграції, педагогічні стратегії та рамки оцінювання з акцентом на подолання викликів впровадження. Ключовими аспектами успішної реалізації КОМО є розробка довірених професійних активностей (ДПА), інструментів формативного оцінювання та безперервний професійний розвиток викладачів. Незважаючи на свою перспективність, існують кілька невирішених проблем, зокрема відсутність валідації інструментів оцінювання для початкових етапів медичного навчання та потреба в проведенні довгострокових досліджень для оцінки впливу КОМО на клінічну ефективність і розвиток професійної ідентичності. У статті наведено рекомендації щодо подальших досліджень та адаптивних рамок, що можуть підтримати стійку інтеграцію КОМО в різних освітніх контекстах. Продовження еволюції КОМО відкриває значні перспективи для формування майбутніх медичних фахівців, зокрема сприяючи інноваціям, посиленню міждисциплінарної співпраці та розвитку компетенцій, необхідних для вирішення складних глобальних медичних завдань.