The rapid development of evidence-based medicine in Ukraine and in the the world clearly demonstrates the effectiveness of multimodal anesthesia in the perioperative period. In addition to oral and intravenous nonsteroidal anti-inflammatory drugs, the use of regional methods of anesthesia plays a special role. The safety, efficacy of regional anesthesia and the reduction of intra- and postoperative complications are no longer in doubt. There is no anatomical area that cannot be anesthetized without the use of peripheral or central nerve blocks. However, the issue of which block as well as its anatomical basis should be used to minimize the risk for patients has to date been debatable and relevant.

The aim: to review and analyze modern sources of information in the field of anesthesiology, intensive care, and regional anesthesia; to determine the place of the ESP block among other fascial blocks and demonstrate the world experience and features of applying ESP block in different pathologies and in different surgical interventions.

The main and continuing priority in the daily work of an anesthesiologist is patient safety and the principle – “Do no harm”. A huge range of regional anesthesia methods are popular among anesthesiologists and intensivists. However, it is still unclear which one of these is as safe as it is effective.

Conclusions. ESP block is a universal, effective and relatively simple method of regional anesthesia, which effectively improves patient outcomes and reduces the number of intra- and postoperative complications.Швидкий розвиток доказової медицини в Україні та світі чітко демонструє ефективність мультимодальної анестезії під час анестезіологічного забезпечення хірургічних утручань. Крім пероральних і внутрішньовенних нестероїдних протизапаль-них препаратів, використовують реґіонарні методи знеболювання пацієнта. Безпека й ефективність реґіонарної анестезії, зменшення кількості інтра- та постопераційних ускладнень уже не викликають сумнівів. Немає такої анатомічної ділянки, яку неможливо було б знеболити без використання периферичних чи центральних нервових блоків. Дискутабельним та актуальним залишається питання про те, на яку ділянку організму хворого та який блок використати з мінімальними ризиками для пацієнта.Мета роботи – здійснити огляд та аналіз сучасних джерел інформації у сфері анестезіології, інтенсивної терапії та ре-ґіонарної анестезії; визначити місце erector spine plane (ESP) блока серед інших фасціальних блоків, показати світовий досвід та особливості використання ESP-блока при різних патологічних станах та при різних оперативних утручаннях.Головний та незмінний пріоритет у роботі анестезіолога – безпека пацієнта та принцип не зашкодити хворому. Величезний спектр реґіонарних методів знеболювання користується популярністю в анестезіологів та інтенсивістів, але досі не з’ясо-вано, який із них є так само безпечним, як і ефективним.Висновки. ESP-блок – універсальний, ефективний і відносно простий метод реґіонарної анестезії, що дієво поліпшує результати лікування пацієнта та зменшує кількість інтра- та постопераційних ускладнень

Aim of the article. To study the eff ect of Acelysine and Nimodipine on certain endothelial dysfunction indicators and to evaluate their therapeutic effi cacy after subarachnoid hemorrhage in rats.
Materials and Methods. An experimental study was carried out using 50 Wistar rats of both sexes. Spontaneous subarachnoid hemorrhage was simulated in animals. Three groups of animals were identifi ed: a control group, a group of animals that received a standard therapeutic dose of Acelysine, and a group that received a standard therapeutic dose of Nimotop. Each group included 15 animals. Also, there were 5 intact animals. Animals were withdrawn from the experiment on days 4 and 7 after determining their motor and exploratory activity. Motor and exploratory activity were determined following SAH with the “Open Field” technique. Biochemical markers of endothelial dysfunction were performed in the rat’s brain homogenate. Results and discussion. The simulation of subarachnoid hemorrhage (SAH) was found to lead to oxidative stress development and the production of increased oxidative modifi cation of proteins (nitrotyrosine (Ntz) on the 4th and especially on the 7th day of the experiment) in brain tissues. Starting from the 4th day, we registered a compensatory increase in the activity of NO-synthase (NOS) – by 56%, followed by a decrease in its activity on the 7th day, by more than 33% as compared to the intact group of animals. A compensatory increase in VEGF-A in rats with SAH simulation was registered on the 4th day of the experiment, which was further decreased on the 7th day. The established pathobiochemical changes in the brain tissue were accompanied by the development of cognitive defi cit in experimental animals, especially on the 7th day of SAH. SAH led to a signifi cant decrease in the total activity of animals by 2.63 times, a decrease in the distance traveled by animals by 1.89 times, the number of freezes increased by 1.86 times, and the immobility of animals increased when moving from the periphery to the center and immobility in the center of the arena (anxiety, fear, disorientation), as well as a decrease in the distance traveled and the speed of movement in the illuminated center of the arena by 2 and 2.6 times, respectively. Experimental therapy with Acelysine 15 mg/kg led to the normalization of biochemical indicators of endothelial dysfunction: concentration of nitrotyrosine, starting from the 4th day of the experiment, increased eNOS activity and VEGF-A concentration (by 75% and 64% on 7th day).

Мета роботи: дослідження впливу ацелізіну та німодипіну на окремі показники ендотеліальної дисфункції та оцінка їх терапевтичної ефективності в умовах експериментального субарахноїдального крововиливу у щурів.
Матеріали та методи: Експериментальне дослідження виконано з використанням 50 щурів лінії Вістар обох статей. 

Оригінальні дослідження: фундаментальні науки Original research: Basic sciences втичній дозі і група яка отримувала німодипин в стандартній терапевтичній дозі. Кожна група включала в себе 15 тварин. Також було 5 інтактних тварин. Виведення тварин з експерименту було на 4 і 7 у добу після визначення рухової та пошукової активності. Визначення рухової і пошукової активності проводилося після САК за допомогою методики «Відкрите поле». Визначення біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції виконували у гомогенаті головного мозку щурів.
Результати дослідження та їх обговорення. Було встановлено, що моделювання субарахноїдального крововиливу (САК) призводило до розвитку оксиадтивного стресу та збільшення вмісту у тканинах головного мозку продукту окисної модифікації білків – нітротирозину (Ntz) на 4 та особливо, на 7 добу. Починаючи з 4 доби, було зареєстроване компенсаторне підвищення активності NO-синтази (NOS) на 56 %, з послідуючим зниженням її активності на 7 добу, більш ніж на 33 % по відношенню до інтактної групи тварин. Також було зареєстровано компенсаторне підвищення VEGF-A у щурів з моделюванням САК на 4 добу та подальше його зниження на 7 добу. Встановлені патобіохімічні зміни мозкової тканини супроводжувались розвитком когнітивного дефіциту у  дослідних тварин, особливо на 7 добу САК. САК призводило до достовірного зниження загальної активності тварин в 2,63 рази, зниження пройденої відстані тваринами в 1,89 раз, кількість замираний збільшилася в 1,86 раз і збільшувало нерухомість тварин при переході з периферії в центрі нерухомість в центрі арени (тривога, страх, дезорієнтація), а також зниження пройденої відстані і швидкості пересування в освітленому центрі арени в 2 і 2,6 разів відповідно. Експериментальна терапія ацелізином 15 мг/кг призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A (відповідно на 75% та 64% на 7 добу). На тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення намидопину призводило лише до незначного підвищення вмісту VEGF-A. Ацелізин та німотоп достовірно збільшували загальну активність щурів на 7-у добу після САК на 76,3% і на 48,8% відповідно. У тварин, які отримували ацелізин, знижувалася тривожність і страх. Тварини були менш агресивні і більш емпатічним - у них в 3 рази збільшилася кількість тривалого груммінга. Введення щурам з САК німотопу надавало менш виражену позитивну дію на поведінку. Німотоп не впливав на показники загальної активності і не збільшував загальну пройдену відстань. Тварини, які отримували німтоп до 7-ї доби лікування були малоактивними.
Висновки. Експериментальна терапія ацелізином призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A. Варто зазначити, що на відміну від щурів контрольної групи, на тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення німотопу призводило до менш виражених ефектів, статистично вірогідні зміни відбувались лише по відношенню до вмісту VEGF-A.
Введення тваринам після САК ацелізину надавало сприятливу дію відносно емоційного статусу і поведінки тварин, а також призводило до нормалізації загальної активності і орієнтовнодослідницької активності тварин. Механізм едотеліотропної дії ацелізіну, на нашу думку, пов›язаний з його антиоксидантними ефектами, модулюючім впливом на ендотеліальну NOS, а також його здатністю, опосередковано, впливати на підвищення вмісту VEGF. Терапія німотопом не мала ефекту щодо емоційного статусу і поведінки тварин. Крім того, при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів виявлені побічні ефекти у вигляді депресії, сонливість, диплопія, порушення орієнтації.

The administration of Nimotop in rats that survived SAH had a less pronounced positive eff ect on behavior. Nimotop did not aff ect indicators of general activity and did not increase the total distance traveled. Animals that received Nimotop were inactive by the 7th day of treatment.
Conclusions. Experimental therapy with Acelysine led to the normalization of biochemical parameters of endothelial dysfunction, namely nitrotyrosine concentration, starting from the 4th day of the experiment and increased eNOS activity and VEGF-A concentration. It should be noted that, in contrast to rats in the control group, under the prescription of Acelysine, we observed an increase in the concentration of eNOS and VEGF-A both on the 4th and 7th days of the experiment. The administration of Namidopine led to less pronounced eff ects, statistically signifi cant changes occurred only in relation to VEGF-A concentration. The administration of Acelysine to animals after SAH had a benefi cial eff ect on the emotional status and behavior of animals and also led to the normalization of their general activity and orientation-exploratory activity. The mechanism of the endotheliotropic eff ect of Acelysine, in our opinion, is associated with its antioxidant eff ects, modulating impact on endothelial NOS, as well as its property, indirectly, to infl uence the increased VEGF content. Nimotop therapy had no eff ect on the emotional status and behavior of the animals. The use of calcium channel blockers revealed such side eff ects as depression, drowsiness, diplopia, and disorientation.

Objective: The aim: The aim of this work is to describe the clinical case of the first lung transplant in Ukraine through anterolateral access and to analyze management of patient in the postoperative period, followed by assessment of his general condition and quality of life.

Patients and methods: Materials and methods: Analysis of the clinical case of the patient who underwent the first lung transplantation in Ukraine, including a description of surgery, anesthesia, and postoperative recovery.

Conclusion: Conclusions: Thus, based on the data of the world literature, as well as on the results of treatment on the basis of Municipal Non-Profit Enterprise " Lviv Emergency Clinical Hospital" we can conclude that lung transplantation is one of the most effective methods of treatment of patients with end-stage lung disease. This operation improves patients' quality of life, general well-being and ability to physical activity.

УДК:616.12-008.6-036.12-052-082

In tumor cells with defects in apoptosis, autophagy allows prolonged survival. Autophagy leads to an accumulation of damaged mitochondria by autophagosomes. An acidic environment is maintained in compartments of cells, such as autophagosomes, late endosomes, and lysosomes; these organelles belong to the “acid store” of the cells. Nicotinic acid adenine dinucleotide phosphate (NAADP) may affect the release of Ca²⁺ from these organelles and affect the activity of Ca²⁺ ATPases and other ion transport proteins. Recently, a growing amount of evidence has shown that the variations in the expression of calcium channels or pumps are associated with the occurrence, disease-presentation, and the prognosis of colorectal cancer. We hypothesized that activity of ATPases in cancer tissue is higher because of intensive energy metabolism of tumor cells. The aim of our study was to ascertain the effect of NAADP on ATPase activity on tissue samples of colorectal cancer patients’ and healthy individuals. We tested the effect of NAADP on the activity of Na⁺/K⁺ ATPase; Ca²⁺ ATPase of endoplasmic reticulum (EPR) and plasma membrane (PM) and basal ATPase activity. Patients’ colon mucus cancer samples were obtained during endoscopy from cancer and healthy areas (control) of colorectal mucosa of the same patients. Results. The mean activity of Na⁺/K⁺ pump in samples of colorectal cancer patients (n = 5) was 4.66 ± 1.20 μmol P_i/mg of protein per hour, while in control samples from healthy tissues of the same patient (n = 5) this value was 3.88 ± 2.03 μmol P_i/mg of protein per hour. The activity of Ca²⁺ ATPase PM in control samples was 6.42 ± 0.63 μmol P_i/mg of protein per hour and in cancer −8.50 ± 1.40 μmol Pi/mg of protein per hour (n = 5 pts). The mean activity of Ca²⁺ ATPase of EPR in control samples was 7.59 ± 1.21 μmol P_i/mg versus 7.76 ± 0.24 μmol Pi/mg in cancer (n = 5 pts). Basal ATPase activity was 3.19 ± 0.87 in control samples versus 4.79 ± 1.86 μmol Pi/mg in cancer (n = 5 pts). In cancer samples, NAADP reduced the activity of Na⁺/K⁺ ATPase by 9-times (p < 0.01) and the activity of Ca²⁺ ATPase EPR about 2-times (p < 0.05). NAADP caused a tendency to decrease the activity of Ca²⁺ ATPase of PM, but increased basal ATPase activity by 2-fold vs. the mean of this index in cancer samples without the addition of NAADP. In control samples NAADP caused only a tendency to decrease the activities of Na⁺/K⁺ ATPase and Ca²⁺ ATPase EPR, but statistically decreased the activity of Ca²⁺ ATPase of PM (p < 0.05). In addition, NAADP caused a strong increase in basal ATPase activity in control samples (p < 0.01). Conclusions: We found that the activity of Na⁺/K⁺ pump, Ca²⁺ ATPase of PM and basal ATPase activity in cancer tissues had a strong tendency to be higher than in the controls. NAADP caused a decrease in the activities of Na⁺/K⁺ ATPase and Ca²⁺ ATPase EPR in cancer samples and increased basal ATPase activity. In control samples, NAADP decreased Ca²⁺ ATPase of PM and increased basal ATPase activity. These data confirmed different roles of NAADP-sensitive “acidic store” (autophagosomes, late endosomes, and lysosomes) in control and cancer tissue, which hypothetically may be connected with autophagy role in cancer development. The effect of NAADP on decreasing the activity of Na⁺/K⁺ pump in cancer samples was the most pronounced, both numerically and statistically. Our data shows promising possibilities for the modulation of ion-transport through the membrane of cancer cells by influence on the “acidic store” (autophagosomes, late endosomes and lysosomes) as a new approach to the treatment of colorectal cancer.

OBJECTIVE Myocardial infarction (MI) is one of the leading causes of death in the world. Early myocardial reperfusion improves acute MI survival. Bioflavonoid quercetin is known to have antioxidant, anti-inflammatory, and antiproliferative properties. The presented pilot study aims to investigate the cardioprotective effect of quercetin on infarct size limiting in patients with ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI).

METHODS Patients (n ¼ 143) with first anterior STEMI within 6 hours from symptoms onset were included in this openlabel multicenter pilot study. Patients were randomized either into quercetin group (n ¼ 70) in addition to standard treatment or recommended therapy alone group (control group, n ¼ 73). Quercetin infusions were initiated before reperfusion and repeated during the next 5 days. The infarct size assessed using creatine kinase-myocardial band area under curve (CK-MB AUC) was the primary study outcome.

RESULTS The study arms did not differ in demographics, time to admission, and main clinical data. The median early CKMB AUC was significantly lower in quercetin group than in controls (8036 7594 vs 11219 8146 U  1 h/L, p ¼ 0.015). Intravenous quercetin administration was associated with less reperfusion-induced intramyocardial hemorrhage by Cardiac Magnetic Resonance on Day 3 (11.1% of patients in quercetin group vs 53.3% of patients in control group, p < 0.024). There were no significant differences in left ventricle ejection fraction and LV remodeling indicators.

CONCLUSION Our pilot study is the first to demonstrate novel insight into ischemia/reperfusion damage in STEMI patients. The addition of quercetin to standard STEMI therapy limits infarct size and prevents intramyocardial hemorrhage after the first anterior STEMI. Further research will be necessary to both validate and expand upon these findings. (Hellenic Journal of Cardiology 2024;76:68–74) © 2023 Hellenic Society of Cardiology. Publishing services by Elsevier B.V. This is an open access article under the CC BY-NC-ND license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/).