Aim: The study aimed to determine the peculiarities of the micro- and ultrastructural organization of the skin under conditions of a four-week administration of an opioid to experimental animals.
Materials and Methods: The study material included skin samples of white rats with injected vascular beds, histological preparations, and ultrathin skin
sections. The research methods involved injection techniques, histological analysis, electron microscopy, morphometric measurements, and statistical analysis.
Results: The results of the study revealed that after four weeks of nalbuphine administration to experimental animals, blood stasis was observed in the lumen of the capillaries and venules, along with perivascular edema and perivascular infiltrates consisting of neutrophils, lymphocytes, macrophages, and tissue basophils. The electron density of the nuclei and cytoplasm of the granular layer keratinocytes was reduced, keratinocytes in the stratum spinosum acquired a rounded shape, with some nuclei appearing shrunken and hyperchromatic, and their cytoplasm exhibiting vacuolization. In the reticular layer, thickened bundles of collagen fibers were observed, with localized swelling and fragmentation of the collagen fibers. Excessive formation of scales was noticed in the stratum corneum. The papillary layer of the dermis contained numerous mast cells and lymphocytes near blood vessels. The shape of sebaceous and sweat gland cells was altered, with swollen cytoplasm, and lymphohistiocytic infiltration was observed around them. A decrease (p<0.05) in the density of capillary loops in the subpapillary vascular plexus of the skin in the gluteal region of white rats after four weeks of nalbuphine administration, along with an increase (p>0.5) in the trophic activity index of the skin, confirms profound destructive changes in the vascular architecture of the skin.
Conclusions: Four weeks of nalbuphine administration induces irreversible pathological processes in all skin components.
УДК: 616.311.2-002+616.314.17-008.64)]-06:616.314.2-007.272]-036-08-059-084
Дубас Максим Андрійович. Особливості перебігу, комплексне лікування та профілактика захворювань пародонту, ускладнених розладами функціональної оклюзії : ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / М. А. Дубас. - Львів, 2025. - 209 с. - Бібліогр.: с. 176-196. (188 назв).
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології − клініко-
лабораторне та функціональне обґрунтування підвищення ефективності стоматологічної реабілітації пацієнтів з патологією пародонта, ускладненою
розладами функціональної оклюзії.
1. Виявлено високу поширеність оклюзійних розладів (82,42±2,97%) у пацієнтів з патологією пародонта. Найвищий відсоток гінгівіту спостерігали
при ортодонтичній патології (51,43±8,57%). Генералізований пародонтит ІІ та ІІІ ступеня у найбільшій кількості було виявлено при дефектах зубних рядів. Референтне значення індексу PSR було найнижчим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (2,96±0,25 бали), у осіб з іншими оклюзійними
інтерференціями показники індексу свідчили про необхідність пародонтологічної допомоги (3,23±0,26 бали, 3,41±0,30 бали та 3,52±0,28 бали).
Середнє значення індексу РМА у хворих з ортодонтичною та ятрогенною патологією і надмірною стертістю зубів відповідали верхній межі середнього ступеня запального процесу у тканинах пародонта (44,81±6,16%, 48,76±6,63%, 47,16±6,23%, р>0,05), у пацієнтів з дефектами зубних рядів показник засвідчував початок важкого ступеня запалення ясен (52,75±7,13%). Значення Індексу кровоточивості ясенних сосочків було найменшим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (1,82±0,20 балів), найвищим – у хворих з дефектами зубних рядів (2,71±0,26 балів, р<0,05). Усереднені значення гігієнічного індексу відповідали «незадовільній» гігієні ротової порожнини.
2. Спостережено значні порушення гомеостазу ротової порожнини: виявлено явища гіпосалівації (швидкість слиновиділення - 0,36±0,04 мл/хв), прямо пропорційно пов’язані з підвищенням в’язкості слини (1,69±0,16 мПас), зсув кислотно-лужної рівноваги ротової порожнини по типу функціонального ацидозу (рН - 5,50±0,49), підвищений вміст муцину (3,55±0,52 г/л) та білка (3,78±0,61 г/л) у ротовій рідині, що підтверджувалось скаргами пацієнтів з генералізованим пародонтитом, ускладненим розладами функціональної оклюзії, на сухість у порожнині рота.
3. Виявлено суттєві зміни мікробіому ротової порожнини при асоціації патології пародонта та оклюзійних інтерференцій: низький вміст корисної
мікробіоти у біотопі пародонтальних кишень - лактобатерій (30,00±8,50 %), Str. Salivarius (33,33±8,75%) та великий відсоток пародонтопатогенної мікрофлори: Peptostreptococcus - 86,67±6,31%, P. gingivalis - 83,33±6,92%, Р. intermedia - 93,33±4,63%, р<0,01. Збудник запальних процесів S.aureus, спостерігали у 86,67±6,31%, р<0,01.
4. Підтверджено порушення оклюзійних співвідношень за данимидіагностики Т-Scan у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на тлі
оклюзійних інтерференцій: найменша площа оклюзійних контактів (19,02±3,82мм2), найвищий індекс асиметрії сили між сторонами (17,57±3,02%), рівномірні оклюзійні контакти лише у 2 пацієнтів (6,67%), надмірний контакт у центральній оклюзії у найбільшої кількості пацієнтів (46,67%). При зміщенні нижньої щелепи з положення центрального співвідношення у латеральну та передню оклюзію за силовим навантаженням було досліджено максимальну кількість контактів-перешкод (23,33%). У хворих основної групи досліджено найвищий час оклюзії, дезоклюзії та час досягнення максимальної кількості міжзубних контактів (0,58±0,10 с, 0,68±0,10 с, 0,56±0,08 с), на противагу контрольної групи.
5. Впровадження розпрацьованого алгоритму для лікування патології пародонта у пацієнтів з розладами функціональної оклюзії сприяло усуненню запалення та кровоточивості ясен. У найдовший термін спостереження (1 рік) виявлено найвищий відсоток осіб зі «стабілізацією» стану тканин пародонта (77,08±6,13%, р<0,01). Запропонований комплекс дозволив досягти ремісіїї генералізованого пародонтиту, що підтверджувалось позитивною динамікою лабораторних, мікробіологічних та функціональних показників, як у найближчі, так і у віддалені терміни спостереження.
УДК 615.15:378.141.214
Нині підготовка магістрів фармації в Україні ґрунтується на компетентнісній моделі як переліку компетентностей та програмних результатів навчання згідно з навчальними дисциплінами, що відображається в освітньо-професійних програмах закладів вищої фармацевтичної освіти. При цьому магістри фармації, як працівники сфери публічної довіри, мають володіти усіма професійними ролями відповідно до концепції «фармацевт десяти зірок».
Метою дослідження був аналіз взаємозв’язку загальних та фахових компетенцій, якими мають володіти магістри фармації, з чинними професійними ролями відповідно до концепції «фармацевт десяти зірок».
Матеріалами дослідження були освітньо-професійні програми двадцяти двох закладів вищої фармацевтичної освіти, що здійснюють підготовку магістрів за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація».
Використано методи критичного аналізу, узагальнення, конкретизації та інтерпретації результатів.
З’ясовано, що переліки загальних і фахових компетенцій відрізняються в аналізованих освітньо-професійних програмах. Визначено, що за наявністю спільних загальних компетенцій заклади вищої фармацевтичної освіти можна поділити на три групи, водночас як за фаховими компетенціями таких груп є шість. Зазначено суттєві розбіжності у формуванні окремих професійних ролей майбутніх магістрів фармації через набуття ними різної кількість загальних і фахових компетенцій.
Встановлено, що в досліджуваних освітньо-професійних програмах двадцяти двох закладів вищої фармацевтичної освіти з підготовки магістрів за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» зустрічається 15 загальних і 35 фахових компетенцій. При цьому більшість загальних (12 із 15) та меншість фахових компетенцій (16 із 35) досліджуваних освітньо-професійних програм є схожими. З’ясовано суттєві розбіжності щодо формування професійних ролей магістрів фармації, зокрема проаналізовані загальні компетенції недостатньо відображають професійні ролі довічного учня (лише загальних компетенцій 4 у всіх групах та загальних компетенцій 15 у групі Z). У фахових компетенцій така картина характерна для професійних ролей уповноваженого ухвалювати рішення (лише фахових компетенцій 16 у всіх групах) та учителя (фахових компетенцій 1 та 2 в усіх групах). Показано, що відсутність уніфікованої узгодженості досліджуваних освітньо-професійних програм щодо фахових компетенцій не сприятиме формуванню магістрів фармації, адекватних фармацевтичній практиці, та набуттю ними необхідних професійних ролей відповідно до парадигми «фармацевт десяти зірок»
УДК 615.12:339.162(477.74)
Мета роботи. З погляду фізичної доступності вивчити якість фармацевтичної допомоги населенню Одеської області до і після адміністративно-територіальної реформи.
Матеріали і методи. Матеріалом дослідження були дані Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами станом на 30.04.2020 р. та 30.04.2021 р. Використано методи математичної статистики та наукового узагальнення.
Результати й обговорення. Встановлено, що до адміністративно-територіальної реформи (станом на 30.04.2020 р.) фармацевтична допомога в Одеській області надавалася лише у 14,5 % населених пунктах через 1174 аптек та аптечних пунктів (далі аптечні заклади). При цьому 82,0 % аптечних закладів від загального їх числа знаходилися в адміністративних центрах, зокрема 53,6 % − в м. Одеса. Варто зауважити, що тільки 18,0 % аптечних закладів функціонувало у нечисленних і віддалених населених пунктах. Після адміністративно-територіальної реформи фармацевтичну допомогу (станом на 30.04.2021 р.) в Одеській області надавало 1515 аптечних закладів, які розташовані у 15,6 % населених пунктів. В адміністративних центрах, включаючи центри об’єднаних територіальних громад, було 89,9 % аптечних закладів, зокрема в Одеській об’єднаній територіальній громаді, тобто в м. Одеса, було 54,3 % аптечних закладів. Не залученими фармацевтичною допомогою були 84,4 % населених пунктів.
Висновки. Показано, що надання фармацевтичної допомоги в Одеській області після адміністративно-територіальної реформи дещо покращилося, бо число населених пунктів, де вона надавалася через аптечні заклади зросла з 14,5 до 15,6 %. Своєю чергою, в адміністративних центрах, включаючи центри об’єднаних територіальних громад, число аптечних закладів зросло з 1484 до 1515, тобто майже на 2,1 %. Проте фармацевтична допомога доступна лише для жителів 15,6% нечисленних і віддалених населених пунктів на відміну від 18,0 % до адміністративно-територіальної реформи.
Жителі нечисленних і віддалених населених пунктів (НВНП) у порівнянні з населення міст, селищ та великих сіл зазнають обмежень щодо ФД, яке
обумовлене розбіжністю соціально-економічних перспектив наявної у них інфраструктури та реальних потреб у ФД. За аналогією з медичною
допомогою [1] державне забезпечення рівного доступу до ФД жителів НВНП потребує координації органів влади на різних рівнях: вертикальних – між місцевими адміністраціями і центральними органами влади, а також горизонтальних – партнерства та співпраці між об’єднаними територіальними громадами (ОТГ). Науковий аналіз особливостей надання ФД жителям НВНП як за часів радянського періоду, так і
незалежності України, а також за кордоном неодноразово здійснювався вітчизняними дослідниками [2-6]. Проте наболілість проблеми подолання нерівності ФД міських і сільських жителів обумовлює посилений інтерес до наукового обґрунтування необхідних управлінських заходів
щодо її усунення