Осмислення поняття та феномену часу є важливою складовою частиною формування професійної ідентичності психоаналітика, а також підвищення його майстерності та здатності розуміти психоаналітичні змісти в темпоральному вимірі. Метою цієї статті є висвітлення результатів теоретичного осмислення феномену часу в психоаналітичній практиці, уточнення значення часу як складової сеттінгу психоаналітичної психотерапії, котра одночасно і обмежує, і захищає терапевтичний процес, визначення окремих часових вимірів («пластів часу») у психоаналітичній практиці. Це дослідження проводилося шляхом рефлексії про практичний досвід психоаналітика крізь призму феноменології часу з опорою на короткий огляд розуміння часу в різних філософських традиціях. Відштовхуючись від концептуалізації часу як плину подій, розглянуто чотири види подій, що можуть відбуватися в межах психоаналітичної сесії та поза нею: «помислені події», «непомислені події», «помислені неподії» та «непомислені неподії». У статті деталізовано, які саме феномени психоаналітичного процесу можна віднести до кожного з названих типів подій. Автор пропонує розглядати поняття «психоаналітичного часу» як поєднання окремих темпоральних пластів: «час свідомого» (наповнений помисленими подіями), «час передсвідомого» (наповнений непомисленими подіями та помисленими «неподіями») і «час позасвідомого» (наповнений непомисленими «неподіями»), які властиві як психоаналітикові, так і клієнтові. Проживання цих різних пластів часу аналітиком і аналізантом не завжди синхронізується, натомість може протікати як розрізнене, автономне і навіть протиставлене. Такий спосіб бачення та концептуалізації психоаналітичного процесу у вимірі протікання часу створює теоретичний каркас для контейнерування почуттів аналітика, дає йому додаткову можливість формулювати коректні інтервенції, витримувати моменти «розсинхронізації часів» та екологічно зберігати професійну позицію.
У статті висвітлено досвід реалізації проєкту арт-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО, колишніх в’язнів, які перебували у полоні на території так званих ДНР та ЛНР, а також членів їхніх родин. Аргументовано теоретичні та методичні основи психотерапії психічної травми у вимірах різних психотерапевтичних напрямків, на основі чого розроблено концептуальну та оргдіяльнісну структуру довершеного проєкту, створеного на методологічних засадах психодинамічної парадигми у поєднанні з арт-терапією. Реалізовано завдання виявлення закономірностей протікання психотерапевтичного мегапроцесу у сконструйованому та досліджуваному просторі, проаналізовано труднощі його здійснення і стратегії їх подолання. Обґрунтовано, що психологічні закономірності індивідуального та групового позасвідомого функціонування вмотивовано запускають цей мегапроцес, у результаті якого пропонований проєкт, разом зі всіма його учасниками, із часом починає діяти як єдина велика психотерапевтична група. Відтак забезпечення якості надання психотерапевтичної допомоги у такому форматі неможливе без регулярної супервізії, котра дозволяє психотерапевтам осмислювати свій досвід, екологічно проживати його травматичні складові, втримуватися в межах професійної позиції, а саме терплячого, доброзичливого та емпатичного супроводу процесу зцілення психічно враженої особи. Показано, що у подібних проєктах доречним є свідомий, планомірний, контрольований відхід психотерапевтів од жорсткого психоаналітичного сетингу, для якого притаманна доброзичлива нейтральність, спокійне емоційне долучення і чітке дотримання рамок у бік більшої підтримки, почуттєвої прозорості, гнучкості психотерапевтів щодо витримування прийнятних нормативних умов. Отримані результати, потребуючи подальшого осмислення, все ж є надійною емпіричною базою для розвитку психодинамічної психотерапії травми та розуміння групових соціальних процесів суспільства, задіяного у війну і змушеного відновлювати свою психодуховну рівновагу.
In this work, the title compound was synthesized via the Claisen–Schmidt condensation of a 2-((5-acetyl-4-methylthiazol-2-yl)amino)isoindoline-1,3-dione with 2-fluorobenzaldehyde. The structure of the synthesized compound (yield 62%) was confirmed by 1H, 13C NMR, and LC–MS spectra. According to US NCI protocols, the compound displayed a high level of antimitotic activity against tested human tumor cells, with mean GI50/TGI values of 15.72/50.68 μM. The drug-like properties of the synthesized compound were evaluated using SwissAdme, revealing satisfactory drug-like parameters, and it presents interest for the design of new synthetic agents with biological activity.
UDC 615.073/.074:615.27:615.453.4:543.48:547.673.5
The aim of the work was to develop a simple, rapid, economic spectrophotometric method for the determination of meldonium in capsules based on the reaction with alizarin.
Materials and methods. Analytical equipment: double-beam UV-visible spectrophotometer Shimadzu UV 1800 (Japan), a pair of 1 cm matched quartz cells, software UV-Probe 2.62, laboratory electronic balance RAD WAG AS 200/C, pH-meter I-160МI. Pharmacopoeial standard sample (CRS) of meldonium dihydrate (Sigma-Aldrich, (≥98 %, HPLC)), alizarin (Synbias), capsules Metamax (Darnytsia) 250 mg, Vasopro (Farmak) 500 mg, Mildronate (Grindex) 500 mg, dimethylformamide (“Honeywell Riedel-de Haen”).
Results and discussion. A spectrophotometric method for determining meldonium in capsules by reaction with alizarine has been developed. The absorption maximum of the formed complex in dimethylformamide was at a wavelength of 517 nm. Stoichiometric ratios of reactive components «meldonium- alizarin» were 1:1. Validation of the developed analytical method for the determination of meldonium in medicines was carried out in accordance with the requirements of the SPhU. The optimal conditions for performing the quantitative determination of meldonium have been established: concentration of alizarin solution – 0.8 %, volume 0.8 % alizarin solution – 0.5 ml, heating time – 20 min, temperature – 95±2 °C. Linearity has been in the concentration range of 0.0402–0.1073 mg/mL, the limit of detection – 2.84 μg/mL, and the limit of quantification – 8.59 μg/mL. The eco-friendliness of the developed analytical method was carried out using the analytical eco-scale, AGREE, and GAPI methods.
Conclusions. The developed method can be used as an arbitration method for the routine analysis of meldonium capsules
The review considers the environmental problem of generation, accumulation and utilization of waste tires in Ukraine and the world. It is established that waste tires can serve as a valuable raw material for obtaining fuel components and technical/individual chemicals for further industrial processing. One of the promising methods for the rational utilization of waste tires may be their pyrolysis. The pyrolysis process of waste tires produces gaseous, liquid and solid carbonized residue. At the same time, there is no ideal universal technology for the use of waste tire pyrolysis products without preliminary treatment/purification methods. The main characteristics, processing methods and applications of products obtained from the pyrolysis of waste tires are briefly considered.