УДК 616.314-002-06:616.248]-036.1-053.2

Бронхіальна астма є запальним респіраторним захворюванням, що характеризується підвищенням гіперактивності трахео-бронхіального дерева. Бронхіальна астма проявляється як повторні епізоди диспное, кашлю, і хрипів. Згідно даних ВООЗ астма є одним із захворювань, які часто потребують застосування антибіотиків. Основні завдання у лікуванні астми спрямовані на нормалізацію життєдіяльності пацієнта, забезпечення нормального функціонування бронхолегеневої системи, і уникнути шкідливогo впливу препаратів, які використовують для лікування астми. Вибір препаратів для лікування бронхіальної астми залежить від частоти загострень і ступеня тяжкості захворювання.

Мета нашого дослідження. Дослідження взаємозв’язку між ураженістю карієсом зубів і тяжкістю перебігу бронхіальної астми у дітей.

Матеріали і методи. Проведено стоматологічне обстеження 75 дітей з бронхіальною астмою віком 7, 12 та 15 років, які перебували на  стаціонарному лікуванні в алергологічному відділенні Львівської міської дитячої клінічної лікарні та пульмо-алергологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні «Охматдит». У обстежених дітей визначили інтенсивність карієсу постійних зубів за індексом КПВ та aктивність карієсу. Ступінь тяжкості бронхіальної астми у дітей визначено згідно класифікації бронхіальної астми.

Результати дослідження. Встановлено, що у 12-річних дітей з І–ІІ ступенем тяжкості бронхіальної астми інтенсивність карієсу постійних зубів, в середньому, є нижчою порівняно з дітьми з ІІІ та з IV ступенем тяжкості (р<0,001). При порівнянні інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей 
з І–ІІ та IV ступенями тяжкості бронхіальної астми встановлено достовірну різницю в усіх вікових групах (р<0,05). При дослідженні взаємозв’язку між тривалістю і тяжкістю бронхіальної астми та інтенсивністю карієсу зубів у дітей встановлено достовірні прямий кореляційний зв’язок середньої сили (r1=0,42; r2=0,52, p<0,05). Це свідчить про зростання інтенсивності карієсу зубів із збільшенням тривалості та підвищенням ступеня тяжкості бронхіальної астми у дітей.

Висновок. Встановлено, що на стан твердих тканин зубів у дітей з бронхіальною астмою впливає тяжкість та тривалість захворювання, а також 
медикаментозне лікування. 
Ключові слова: бронхіальна астма, тверді тканини, зуби, діти, лікування.

УДК 616.311-091.8-053.2-06:616.988.55]07 

Протягом останніх років спостерігається зростання захворюваності дітей інфекційним мононуклеозом, спричиненим вірусом Епштейна – Барр. Інфікування організму ЕБВ-вірусною інфекцією супроводжується імуносупресією, ослабленням захисних механізмів слизової оболонки, що сприяє активності патогенності бактеріальної мікрофлори. Висока адгезія мікроорганізмів до епітеліальних поверхонь при інфекційному мононуклеозі слугує підґрунтям для розвитку патологічних процесів в порожнині рота. На тлі зниження місцевого захисту і загальної резистентності організму при інфекційному мононуклеозі створюються умови для розвитку патологічних процесів в тканинах пародонта та порушення формування резистентності емалі. Функціональні порушення гомеостазу порожнини рота та їх зв’язок з стоматологічним статусом у дітей з інфекційним мононуклеозом з’ясовано недостатньо та потребує подальших досліджень з метою впровадження ефективних підходів до їх профілактики.

Мета дослідження. Оцінити ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом при наявності карієсу та хронічного катарального гінгівіту.

Матеріал та методи дослідження. Обстежено 37 дітей віком 7 та 12 років, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, та 32 дитини групи порівняння. У обстежених дітей оцінено поширеність та інтенсивність карієсу, стан тканин пародонта та ЕФАКБЕ.

Результати дослідження. Виявлено, що ЕФАКБЕ у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, в середньому становить 20,33±1,07%, що значно нижче щодо дітей групи порівняння – 33,94±1,30%. У дітей 7-річного віку основної групи ЕФАКБЕ становить 1,71±0,33%, у 12-річних дітей зростає у 2,5 раза, відповідно у дітей групи порівняння зростає у 2,63 раза (з 1,31±0,21% до 3,45±0,35%). Аналіз ЕФАКБЕ з урахуванням стоматологічного статусу у дітей з інфекційним мононуклеозом виявив, що в середньому при КПВ=2,99±0,29 зуба ЕФАКБЕ становить 20,33±1,07%. 
У дітей при КПВ=4,25±0,32 зуба в комплексі з ХКГ спостерігається виражене зниження значення ЕФАКБЕ, в середньому, до 9,64±0,52%. Така тенденція виявлена в обох вікових групах дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом. У 7-річних дітей з інтенсивністю карієсу 2,54±0,29 зуба та ХКГ ЕФАКБЕ нижче на 48,25% відносно показника лише при наявності каріозних уражень, а у дітей 12-річного віку показник ЕФАКБЕ 
нижчий у 2,21 рази.

Висновки. У дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом, ЕФАКБЕ знижена, що свідчить про зниження захисних механізмів порожнини рота. Дослідження ЕФАКБЕ у дітей з оцінкою їх значення слугує диференційованому застосуванню засобів профілактики стоматологічних захворювань у дітей, які перехворіли інфекційним мононуклеозом.
Ключові слова: інфекційний мононуклеоз, діти, ЕФАКБЕ, карієс, захворювання пародонта.

UDC [591.4+612.084]:616.716.8 

The research was devoted to the study of the processes of regeneration of the alveolar process of the jaws of experimental animals under the influence of osteotropic drugs. The study was conducted on 50 Wistar rats of herd breeding aged 30 days at the beginning of the experiment. The duration of the experiment was 30 days. The animals were withdrawn from the experiment under thiopental anesthesia, and the jaws were isolated. Excised fragments of jaw bone tissue were fixed in neutral 10 % formalin, decalcified, and embedded in paraffin. The sections were stained with hematoxylin and eosin. The experimental study on animals made it possible to study the effectiveness of the phased application of osteotropic drugs on the processes of local bone resorption. These studies should be taken into account in the development of treatment and prevention complexes for children with osteogenesis disorders.
Key words: rats, experimental research, osteogenesis, complex of preparations, carcinogenic diet.

UDC 616.314-089.5:616.716.4 

The study was dedicated to the improvement of the safety and effectiveness of conduction anesthesia on the mandible using an alternative method of mandibular anesthesia with appropriate anatomical justification and further testing of its clinical effectiveness. The anthropometric parameters of 91 dry anatomical preparations of the adult mandible were studied. Clinical observations were conducted in 440 patients aged 18 to 65 years. A total of 220 anesthetizations were performed using the traditional Inferior Alveolar Block technique and 220 anesthetizations using the Back Low Block technique for the treatment of caries and its complications. According to the results of a comparative evaluation of mandibular anesthesia using the traditional and the proposed methods with the use of standard anesthetic, a greater effectiveness of anesthesia in the Back Low Block technique was proved, as evidenced by an increase in the index of local anesthesia.

УДК 616.314-002:616.8]-053.2

Епідеміологічні дослідження свідчать про високу поширеність карієсу зубів серед дитячого населення України – від 53,84% до 96,67%. Вагомим чинником ризику виникнення і розвитку карієсу є соматична патологія. В Україні зростає кількість дітей, які потребують корекції психічного розвитку. Тому, метою нашого дослідження було вивчити особливості ураженості зубів карієсом у дітей з психоневрологічними розладами. Було обстежено 108 дітей 13-18 років з психоневрологічними розладами (основна група) та 86 практично здорових дітей (група порівняння). Основну групу склали 48 дітей з легкою та помірною розумовою відсталістю, 38 дітей з аутизмом та 22 дітей з синдромом Дауна. Вивчали поширеність карієсу (у %), інтенсивність карієсу (КПВ) та рівень стоматологічної допомоги (РСД). Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами ураженість зубів карієсом значно вища, ніж у дітей групи порівняння і в середньому, становить 92,60±2,52% при інтенсивності ураження КПВ=8,56±0,54 зуба, та – 75,58±4,63% і КПВ= 5,17±0,47 зуба відповідно, (р<0,001). Виявлено, що у дітей з синдромом Дауна поширеність карієсу була вищою ніж у дітей з легкою розумовою відсталістю та з аутизмом. Проаналізовано рівень надання стоматологічної допомоги дітям і встановлено, що у дітей віком 13-15 років, включно з групою порівняння спостерігається недостатній рівень надання стоматологічної допомоги, що становить, проте, у віці 16-18 років рівень стоматологічної допомоги значно покращився. 
Ключові слова: карієс, епідеміологічні показники карієсу, діти з психоневрологічними розладами.