УДК:615.211:57.082.13:617.55-007.43-089

Актуальність. Біль, викликаючи значний стрес, негативно впливає на якість життя пацієнта під час та після операції, на тривалість його відновлення та віддаленні наслідки після хірургічного втручання. Об’єктивно оцінити стрес важко, але для цього визначають біомаркери стресу (наприклад альбумін, гемоглобін, рівень глюкози, С-реактивний білок, кортизол, глюкоза) та вивчають їх роль у прогнозуванні перебігу післяопераційного періоду.
Мета. Порівняти рівні біомаркерів стресу: кортизолу та глюкози крові у пацієнтів, яким проводили операції з приводу гриж черевної стінки залежно від виду періопераційного знеболення.
Матеріали і методи. У дослідження включено 62 пацієнти, яким проведено пластику гриж передньої черевної стінки протягом 2022– 2023 років у хірургічному відділенні №3 Львівської обласної клінічної лікарні. Середній вік хворих склав 62,2 ± 8,7років, ІМТ 27-40, жінок – 26 %, чоловіків – 74 %. Пацієнтів розділили на 3 групи за методом анестезії (загальна, нейроакcіальна та регіонарні міжфасціальні блокади). За локалізацією превалювали пахвинні грижі, що склали у пацієнтів 1, 2 і 3 груп дослідження 67,7 %, 90,0 % і 80,0 %, відповідно. Визначали динаміку біомаркерів стресу: кортизолу та глюкози крові, до операції, під час травматичного періоду, після операції та через 24 год після операції.
Результати. У всіх пацієнтів перед операцією рівень глюкози крові вірогідно не відрізнявся, і складав 5,6 ммоль/л (4,9; 6,8), 5,7 ммоль/л (5,4; 5,9) і 5,7 ммоль/л (5,3; 6,5), відповідно Під час травматичного періоду операції відмічалась у всіх групах стрес-індукована гіперглікемія, не залежно від виду анестезії, а через 24 години після операції рівень глікемії вірогідно знизився до норми, у хворих 2 і 3 груп значення глюкози крові були нижчими від передопераційного рівня, що відповідно складало 5,2 ммоль/л (5,1; 5,4) і 5,3 ммоль/л (4,8; 6,1). Перед операцією у пацієнтів всіх груп рівень кортизолу крові був в межах норми та вірогідно не відрізнявся у пацієнтів 1, 2 і 3 груп дослідження. При чому, під час травматичного моменту операції, значне підвищення рівня кортизолу спостерігалося у пацієнтів 1 групи, а у пацієнтів 2 і 3 груп дослідження, навпаки, рівень кортизолу крові знизився. Через 24 години рівень кортизолу у хворих усіх груп крові знизився до значень норми і його значення було нижчим ніж до операції.
Висновки. Незалежно від виду анестезіологічного забезпечення у пацієнтів 1, 2 і 3 груп під час хірургічного лікування гриж черевної стінки реєстрували підвищення рівня глюкози крові. Рівень біомаркерів стресу, зокрема кортизолу, був нижчим після операції та через 24 години після операції у пацієнтів, яким проводились реґіонарні блокади черевної стінки в порівнянні з загальною анестезією.  

УДК: 616.34-007.43-031:611.957-08

В статті наведено огляд світових даних про сучасні підходи до періопераційного лікування пацієнтів з пахвинни-ми грижами (ПГ) за принципами швидкого відновлення (ERAS). Алгоритм програми ERAS включає всі доказово обґрунтовані періопераційні елементи, які впливають на швидке відновлення після операції, зменшення частоти ускладнень та потенційну смертність. Для цього виділяють три етапи ведення хворого: передопераційний огляд та обстеження, вибір адекватного методу хірургічного лікування, анестезіологічне забезпечення під час операції та у післяопераційному періоді. Ретельне обстеження пацієнтів перед операцією та виявлення потенційних факторів ри-зику, пов’язаних із супутніми захворюваннями, є важливими для зниження ризику ускладнень та рецидивів. Ефек-тивне динамічне періопераційне керування болем є необхідною умовою оптимального відновлення після операції. Першим етапом керування болем в рамках концепції ERAS є правильний вибір типу операції. Слід надавати пере-вагу найменш травматичним операціям, тобто лапароскопічним або ендоскопічним герніопластикам. Відповідно до рекомендацій PROSPECT введення анальгетиків слід почати до та продовжувати під час операції, що дозволить забезпечити достатнє знеболювання в ранньому післяопераційному періоді. Поєднання парацетамолу, нестеро-їдних протизапальних препаратів (НПЗП) та селективного інгібітора циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) забезпечує добре знеболення та зменшує використання опіоїдів. Блок поперечного простору живота (TAP блок), як вид реґіонарної анестезії є безпечним для пацієнтів із ПГ, зменшує післяопераційну потребу в наркотичних анальгетиках, знижує частоту післяопераційної нудоти та блювання та інтенсивність болю. Реґіонарна анестезія дозволяє скоротити час перебування хворого в операційній, і пов’язана з меншим ризиком затримки сечі у післяопераційному періоді (у порівнянні з нейроаксіальною анестезією). У післяопераційному періоді якнайшвидше слід активувати пацієнта, а це можливо за умов достатньої аналгезії, що досягається найкраще при поєднанні системних анальгетиків та TAP блоку. Усім пацієнтам, яким виконують планове хірургічне втручання з приводу ПГ, слід проводити антимікробну профілактику. Оскільки частина пацієнтів відчувають значні обмеження у повсякденній діяльності внаслідок хро-нічного післяопераційного пахвинного болю, то необхідно враховувати всі фактори ризику виникнення хронічного болю після операції, для запобігання його розвитку.

The article provides literature review on current approaches to perioperative treatment of patients with inguinal hernias (IH) based on the principles of enhanced recovery after surgery (ERAS). The ERAS algorithm includes all evidence-based perioperative elements that affect rapid recovery after surgery, reduce the incidence of complications and potential mortality. There are three stages of patient management: preoperative examination, selection of an adequate method of surgical treatment, anesthesia during surgery and in the postoperative period. Thorough examination of patients before surgery and identification of potential risk factors associated with comorbidities are important to reduce the risk of morbidity and recurrences. Effective dynamic perioperative pain management is a prerequisite for optimal recovery after surgery. The first step in managing pain under the ERAS concept is choosing the correct type of surgery. Preference should be given to the least traumatic operations, i.e., laparoscopic or endoscopic hernioplasty. According to PROSPECT recommendations, analgesics should be started before and continued during surgery, which will provide adequate analgesia in the early postoperative period. The combination of paracetamol, nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) and a selective cyclooxygenase-2 inhibitor (COX-2) provides good analgesia and reduces opioid use. The transverse abdominal block (TAP block), as a type of regional anesthesia, is safe for patients with IH, reduces the postoperative need for narcotic analgesics, reduces the frequency of postoperative nausea and vomiting and pain intensity. Regional anesthesia reduces the length of a patient’s stay in the operating room and is associated with a lower risk of urinary retention in the postoperative period (compared to neuroaxial anesthesia). After the operation patient should be activated as soon as possible, and this is possible under conditions of sufficient analgesia, which is best achieved by combining systemic analgesics and TAP block. Antimicrobial prophylaxis should be performed in all patients undergoing elective surgery for IH. Since some patients experience significant limitations in daily activities due to chronic postoperative inguinal pain, it is necessary to consider all risk factors for chronic pain after surgery to prevent its development.

Aim of the article. To study the eff ect of Acelysine and Nimodipine on certain endothelial dysfunction indicators and to evaluate their therapeutic effi cacy after subarachnoid hemorrhage in rats.
Materials and Methods. An experimental study was carried out using 50 Wistar rats of both sexes. Spontaneous subarachnoid hemorrhage was simulated in animals. Three groups of animals were identifi ed: a control group, a group of animals that received a standard therapeutic dose of Acelysine, and a group that received a standard therapeutic dose of Nimotop. Each group included 15 animals. Also, there were 5 intact animals. Animals were withdrawn from the experiment on days 4 and 7 after determining their motor and exploratory activity. Motor and exploratory activity were determined following SAH with the “Open Field” technique. Biochemical markers of endothelial dysfunction were performed in the rat’s brain homogenate. Results and discussion. The simulation of subarachnoid hemorrhage (SAH) was found to lead to oxidative stress development and the production of increased oxidative
modifi cation of proteins (nitrotyrosine (Ntz) on the 4th and especially on the 7th day of the experiment) in brain tissues. Starting from the 4th day, we registered a compensatory increase in the activity of NO-synthase (NOS) – by 56%, followed by a decrease in its activity on the 7th day, by more than 33% as compared to the intact group of animals. A compensatory increase in VEGF-A in rats with SAH simulation was registered on the 4th day of the experiment, which was further decreased on the 7th day. The established pathobiochemical changes in the brain tissue were accompanied by the development of cognitive defi cit in experimental animals, especially on the 7th day of SAH. SAH led to a signifi cant decrease in the total activity of animals by 2.63 times, a decrease in the distance traveled by animals by 1.89 times, the number of freezes increased by 1.86 times, and the immobility of animals increased when moving from the periphery to the center and immobility in the center of the arena (anxiety, fear, disorientation), as well as a decrease in the distance traveled and the speed of movement in the illuminated center of the arena by 2 and 2.6 times, respectively. Experimental therapy with Acelysine 15 mg/kg led to the normalization of biochemical indicators of endothelial dysfunction: concentration of nitrotyrosine, starting from the 4th day of the experiment, increased eNOS activity and VEGF-A concentration (by 75% and 64% on 7th day).

Мета роботи: дослідження впливу ацелізіну та німодипіну на окремі показники ендотеліальної дисфункції та оцінка їх терапевтичної ефективності в умовах експериментального субарахноїдального крововиливу у щурів.
Матеріали та методи: Експериментальне дослідження виконано з використанням 50 щурів лінії Вістар обох статей. 

Оригінальні дослідження: фундаментальні науки Original research: Basic sciences втичній дозі і група яка отримувала німодипин в стандартній
терапевтичній дозі. Кожна група включала в себе 15 тварин. Також було 5 інтактних тварин. Виведення тварин з експерименту було на 4 і 7 у добу після визначення рухової та пошукової активності. Визначення рухової і пошукової активності проводилося після САК за допомогою методики «Відкрите поле». Визначення біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції виконували у гомогенаті головного мозку щурів.
Результати дослідження та їх обговорення. Було встановлено, що моделювання субарахноїдального крововиливу (САК) призводило до розвитку оксиадтивного стресу та збільшення вмісту у тканинах головного мозку продукту окисної модифікації білків – нітротирозину (Ntz) на 4 та особливо, на 7 добу. Починаючи з 4 доби, було зареєстроване компенсаторне підвищення активності NO-синтази (NOS) на 56 %, з послідуючим зниженням її активності на 7 добу, більш ніж на 33 % по відношенню до інтактної групи тварин. Також було зареєстровано компенсаторне підвищення
VEGF-A у щурів з моделюванням САК на 4 добу та подальше його зниження на 7 добу. Встановлені патобіохімічні зміни мозкової тканини супроводжувались розвитком когнітивного дефіциту у  дослідних тварин, особливо на 7 добу САК. САК призводило до достовірного зниження загальної активності тварин в 2,63 рази, зниження пройденої відстані тваринами в 1,89 раз, кількість замираний збільшилася в 1,86 раз і збільшувало нерухомість тварин при переході з периферії в центрі нерухомість в центрі арени (тривога, страх, дезорієнтація), а також зниження пройденої відстані і швидкості пересування в освітленому центрі арени в 2 і 2,6 разів відповідно. Експериментальна терапія ацелізином 15 мг/кг призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A (відповідно на 75% та 64% на 7 добу). На тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення намидопину призводило лише до незначного підвищення вмісту VEGF-A. Ацелізин та німотоп достовірно збільшували загальну активність щурів на 7-у добу після САК на 76,3% і на 48,8% відповідно. У тварин, які отримували ацелізин, знижувалася тривожність і страх. Тварини були менш агресивні і більш емпатічним - у них в 3 рази збільшилася кількість
тривалого груммінга. Введення щурам з САК німотопу надавало менш виражену позитивну дію на поведінку. Німотоп не впливав на показники загальної активності і не збільшував загальну пройдену відстань. Тварини, які отримували німтоп до 7-ї доби лікування були малоактивними.
Висновки. Експериментальна терапія ацелізином призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A. Варто зазначити, що на відміну від щурів контрольної групи, на тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення німотопу призводило до менш виражених ефектів, статистично вірогідні зміни відбувались лише по відношенню до вмісту VEGF-A.
Введення тваринам після САК ацелізину надавало сприятливу дію відносно емоційного статусу і поведінки тварин, а також призводило до нормалізації загальної активності і орієнтовнодослідницької активності тварин. Механізм едотеліотропної дії ацелізіну, на нашу думку, пов›язаний
з його антиоксидантними ефектами, модулюючім впливом на ендотеліальну NOS, а також його здатністю, опосередковано, впливати на підвищення вмісту VEGF. Терапія німотопом не мала ефекту щодо емоційного статусу і поведінки тварин. Крім того, при застосуванні блокаторів кальцієвих
каналів виявлені побічні ефекти у вигляді депресії, сонливість, диплопія, порушення орієнтації.


The administration of Nimotop in rats that survived SAH had a less pronounced positive eff ect on behavior. Nimotop did not aff ect indicators of general activity and did not increase the total distance traveled. Animals that received Nimotop were inactive by the 7th day of treatment.
Conclusions. Experimental therapy with Acelysine led to the normalization of biochemical parameters of endothelial dysfunction, namely nitrotyrosine concentration, starting from the 4th day of the experiment and increased eNOS activity and VEGF-A concentration. It should be noted that, in contrast to rats in the control group, under the prescription of Acelysine, we observed an increase in the concentration of eNOS and VEGF-A both on the 4th and 7th days of the experiment. The administration of Namidopine led to less pronounced eff ects, statistically signifi cant changes occurred only in relation to VEGF-A concentration. The administration of Acelysine to animals after SAH had a benefi cial eff ect on the emotional status and behavior of animals and also led to the normalization of their general activity and orientation-exploratory activity. The mechanism of the endotheliotropic eff ect of Acelysine, in
our opinion, is associated with its antioxidant eff ects, modulating impact on endothelial NOS, as well as its property, indirectly, to infl uence the increased VEGF content. Nimotop therapy had no eff ect on the emotional status and behavior of the animals. The use of calcium channel blockers revealed such side eff ects as depression, drowsiness, diplopia, and disorientation.

Objective: The aim: The aim of this work is to describe the clinical case of the first lung transplant in Ukraine through anterolateral access and to analyze management of patient in the postoperative period, followed by assessment of his general condition and quality of life.

Patients and methods: Materials and methods: Analysis of the clinical case of the patient who underwent the first lung transplantation in Ukraine, including a description of surgery, anesthesia, and postoperative recovery.

Conclusion: Conclusions: Thus, based on the data of the world literature, as well as on the results of treatment on the basis of Municipal Non-Profit Enterprise " Lviv Emergency Clinical Hospital" we can conclude that lung transplantation is one of the most effective methods of treatment of patients with end-stage lung disease. This operation improves patients' quality of life, general well-being and ability to physical activity.

Представлено ключові напрямки науково-практичної співпраці між університетом міста Любек, університетською клінікою Шлезвіг-Гольштейн (UKSH), (Німеччина), Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та закладами охорони здоров’я України. Активна позиція Університетської клініки Шлезвіг-Гольштейн (UKSH) дала можливість організувати передачу значної гуманітарної допомоги Україні під час повномасштабного вторгнення росії.
he key areas of scientific and practical cooperation between the University of Lübeck, the University Clinic of Schleswig - Holstein (Germany), Danylo Halytsky Lviv National Medical University and hospitals of Ukraine are presented. The active position of the University Clinic Schleswig - Holstein (UKSH) made it possible to organize the transfer of significant humanitarian aid to Ukraine during the full-scaleinvasion of  russia.