Aim: The study aimed to determine the peculiarities of the micro- and ultrastructural organization of the skin under conditions of a four-week administration of an opioid to experimental animals.
Materials and Methods: The study material included skin samples of white rats with injected vascular beds, histological preparations, and ultrathin skin
sections. The research methods involved injection techniques, histological analysis, electron microscopy, morphometric measurements, and statistical analysis.
Results: The results of the study revealed that after four weeks of nalbuphine administration to experimental animals, blood stasis was observed in the lumen of the capillaries and venules, along with perivascular edema and perivascular infiltrates consisting of neutrophils, lymphocytes, macrophages, and tissue basophils. The electron density of the nuclei and cytoplasm of the granular layer keratinocytes was reduced, keratinocytes in the stratum spinosum acquired a rounded shape, with some nuclei appearing shrunken and hyperchromatic, and their cytoplasm exhibiting vacuolization. In the reticular layer, thickened bundles of collagen fibers were observed, with localized swelling and fragmentation of the collagen fibers. Excessive formation of scales was noticed in the stratum corneum. The papillary layer of the dermis contained numerous mast cells and lymphocytes near blood vessels. The shape of sebaceous and sweat gland cells was altered, with swollen cytoplasm, and lymphohistiocytic infiltration was observed around them. A decrease (p<0.05) in the density of capillary loops in the subpapillary vascular plexus of the skin in the gluteal region of white rats after four weeks of nalbuphine administration, along with an increase (p>0.5) in the trophic activity index of the skin, confirms profound destructive changes in the vascular architecture of the skin.
Conclusions: Four weeks of nalbuphine administration induces irreversible pathological processes in all skin components.

УДК: 611.77-018.7-08:615.212.7.:613.83

Резюме. Встановлення механізмів репаративних процесів є однією з найактуальніших наукових та практичних проблем сучасної медицини.
Питання загоєння ран, формування рубців, розвиток флегмон тощо викликають особливий інтерес медиків. Сучасна медицина, на жаль, не може
обійтись без застосування опіоїдів з лікувальною метою. Для успішної корекції перебігу репаративного процесу при застосуванні опіоїдів важливо
розуміти морфологічні особливості перебудови шкіри під час загоєння ранизумовлені впливом опіоїду.
Мета роботи: встановити особливості мікроструктурної організації та кровоносного русла шкіри в динаміці процесу репарації за умов тривалого
застосування Налбуфіну в експерименті.
Методи. Матеріалом дослідження слугували гістологічні зрізи шкіри в ділянці множинної колотої рани 32 білих щурів-самців репродуктивного
віку. Під час виконання роботи використані такі методи дослідження: гістологічне дослідження, морфометрія ланок гемомікроциркуляторного русла
шкіри білого щура, статистичне опрацювання результатів дослідження за допомогою пакета прикладних програм на комп’ютері, моделювання три-
валого впливу опіоїду на організм білого щура.
Результати. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітек-
тоніки. Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Деякі ранові
дефекти перебувають у стані виразної запальної інфільтрації і судинної реакції, виявлено інтенсивну проліферацію, ангіогенез, судини перепов-
нені кров’ю, тканини шкіри інфільтровані лейкоцитами і макрофагами, багато фібробластів. У деяких ранових дефектах значно зменшена запаль-
на інфільтрація, виявлено ознаки продуктивної реакції з переважанням в інфільтраті проліферативних фібробластів. Більшість ранових дефектів
повністю закриті, регенерат повноцінний, що підтверджується наявністю волосяних фолікулів потових і сальних залоз. Введення Налбуфіну протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани сповільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Через 6 тижнів опіоїдного впливу в ранових дефектах у фазі запалення виявлено набряк, інфільтрацію лейкоцитами і макрофагами, кровоносні судини переповнені кров’ю, венули тромбовані. У ранових дефектах у фазі проліферації епідерміс потовщується, ущільнюється сітка сполучнотканинних волокон. У регенерованому епідермісі наявні ознаки гіперкератозу, перинуклеарний набряк основних та шипуватих епідермоцитів. У деяких ранових дефектах посилюються запальні процеси, надмірна міграція нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів. Редукуються волосяні фолікули, зменшується кількість сальних залоз.
Висновки. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітектоніки.
Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Введення Налбуфіну
протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани спо-
вільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Після введення щурам опіоїду протягом 6 тижнів виявлено глибокі деструктивні зміни шкіри, що зі свого боку зумовлює неможливість утворення повноцінного регенерату множинної постін’єкційної рани.

УДК 616.517-07:616.15-07]-036

Виявлення первинних біохімічних порушень у пацієнтів із псоріатичною хворобою і взаємопов’язаних із цим змін показників за наявності обмінних та запальних станів має важливе значення для прогнозування динамічного розвитку патологічного процесу та вибору персоніфікованого лікування для хворого.
Мета роботи — виявити порушення та визначити взаємозв’язок основних показників білкового, жирового, вуглеводного та пігментного обміну, а також вивчити особливості запальних процесів у хворих на псоріаз залежно від клінічного перебігу дерматозу.
Матеріали та методи. Проаналізовано результати клінічних та лабораторних обстежень 62 хворих на псоріаз залежно від їхнього віку, статі, поширеності та типу висипань на шкірі, а також клінічної форми захворювання. Для біохімічних досліджень послуговувались відповідними наборами реактивів. З метою виявлення можливого взаємозв’яз ку показників біохімічного аналізу крові вираховано коефіцієнт кореляції, який визначає характер зв’язку між показниками, що вивчали.
Результати та обговорення. Аналіз результатів обстеження хворих на псоріаз засвідчив, що тригерними чинниками псоріатичної хвороби найчастіше були мікробно-вірусні асоціації, стресові фактори та генетична схильність, що узгоджується з даними літератури. Частіше реєстрували псоріаз з тривалістю захворювання до 5 років, що мав рецидивний перебіг за обмеженої форми у прогресуючій стадії, а поширений діагностували здебільшого в стаціонарній стадії. У переважної більшості обстежених різного віку виявлено метаболічні зміни, серед них порушення низки показників білкового, ліпідного, вуглеводного та пігментного обміну. Вираженість відповідних змін корелювала з поширеністю шкірного псоріатичного процесу, тривалістю дерматозу, а також із патологією деяких внутрішніх
органів, зокрема травного тракту, гепатобіліарної та серцево-судинної систем, що свідчить про наявність системних порушень в організмі хворих на псоріаз.
Висновки. Встановлення незалежних механізмів між деякими змінами показників обмінних процесів при псоріазі має теоретичне і практичне значення в дерматології та передбачає застосування лікарських засобів для усунення виявлених порушень і визначення можливості відновлення корелятивних зв’язків, що сприятиме досягненню клініко-профілактичного ефекту.

УДК 616.517-02: 616.72-002]-078.73-079.44

Psoriasis is a life-long chronic autoimmune disease characterized by thick scaly skin lesions and often associated with severe arthritis. At the present stage, psoriasis is considered to be a systemic disease that affects not only skin but also joints of patients and is accompanied by possible development of typical comorbid states (cardiovascular pathology, chronic inflammatory intestinal canal diseases, and metabolic syndrome).
Objective — to improve the diagnosis of arthropathic psoriasis (AP) taking into account some of the most important indicators of the immune-endocrine system and features of the disease course to specify their role in the pathogenesis of the disease and to develop the system of integrated therapy.
Materials and methods. A total of 178 AP patients have been systematically examined that had varying severity of process development, generalization and intensity of skin and osseous-articular apparatus damage, the presence of associated pathology. Additional instrumental studies, determination of biochemical, serological parameters and an assessment of stress-induced immune-endocrine system have been conducted in AP patients. The content of trigger cytokines (IL-1, IL-8, IL-17, IL-22) in blood serum, stress hormones (ACTH, cortisol), cellular and humoral immunity condition (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD22+, IgM and IgG levels) have been studied.
Results and discussion. The clinical course and characteristic features of AP instrumental tests are extremely versatile. Regardless of the disease duration period, we have detected in blood serum of AP patients probable decrease in parameters of cellular immunity (CD3+, CD4+, CD8+-fraction of T-lymphocytes, CD22+-fraction of B-lymphocytes) and compensatory increase in CD16+ of T-cells, decrease in parameters of cytokines (IL-1, IL-8, IL- 17, IL-22), stress hormones (cortisol, immunoglobulins IgM, IgG, and CIC), which indicates tension of their stress-induced mechanisms even despite occasional clinical stabilization of skin and articular process. We have offered and tested regiments to treat AP patients, which involve differential application within the integrated therapy of nonsteroidal anti-inflammatory medications (etoricoxib 30—60 mg 1 time daily/diclofenac 75 mg daily), diseasemodifying medications (sulfasalazine ЕН from 500 mg to 2 g daily/methotrexate 7.5—10 mg/week), lyophilised dialysate of leukocytes.
Conclusions. The analysis of specific features of the AP clinical course and data of integrated studies allows identifying the probability of manifestation or persistence of the pathological psoriatic articular process. The improvement of AP patients diagnostics taking into account some of the most important indicators of the immune-endocrine system and specifics of the disease course contributed to the improved therapy and mended quality of life of patients.

The hair texture changes and hair loss are often the first symptoms of diseases of internal organs. The aim - to study the changes in hair structure, which are reflected in the quality and appearance of hair, to monitor structural changes in the hair and to evaluate the impact of diseases of internal organs in patients in order to improve therapy.Over the course of one year, 40 patients were examined who complained of excessive hair loss and 25 persons, which constituted a control group of apparently healthy people. To determine the structural changes in the root and shaft of the hair, macro- and microscopic examination was used, which was carried out on MBI-3 microscope with an AU-12 binocular attachment (600x magnification). During the examination, the root and the surface of the shaft were carefully examined for cracks or other damage. The pyruvate and pyruvate dehydrogenase tests and antithyroid antibody titer tests were used to detect latent diabetes and autoimmune thyroiditis.
Conclusion: The effect of using lotion and shampoo with dimethylsilanediol in comprehensive treatment was obtained starting from the second month of therapy, which was confirmed by microscopic examination of the hair: hair roots were covered with sheaths, a tile pattern was observed along the entire length of the hair shaft, there were no ridges or grooves. A complete structural restoration of the hair was observed in 70% of patients.