УДК 616.311.2-002-036.12-053.2-06:616.899]-08

Резюме. Поширеність запальних захворювань тканин пародонта у дітей із психоневрологічними розладами сягає 100 %. Стоматологічна допомога таким дітям вимагає особливого підходу, а традиційні схеми лікування та профілактики запальних захворювань тканин пародонта потребують удосконалення з урахуванням особливостей клінічного статусу дітей з олігофренією. 
Мета дослідження – розпрацювати та клінічно оцінити ефективність комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей з олігофренією.
Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 54 дитини віком 12 років з олігофренією І ст. тяжкості, у яких діагностовано хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ). З них до основної групи ввійшло 26 дітей, 28 дітей склали групу порівняння. Лікування ХКГ у дітей основної групи здійснювали за розпрацьованою схемою, яка включала екзогенні та ендогенні заходи. У дітей групи порівняння лікування ХКГ проводили відповідно до регіональних протоколів надання стоматологічної допомоги. Оцінку ефективності комплексної терапії ХКГ у групах дослідження здійснювали через 1; 6; 12 та 24 місяці на підставі клінічних змін, параклінічних індексів, рівня гігієни порожнини рота.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали, що через два роки після застосування лікувально-профілактичного комплексу кількість дітей основної групи, у якихспостерігали стабілізацію стану тканин пародонта, зменшувалась, ніж на початку спостереження, проте у дітей групи порівняння цей показник був нижчим більш ніж у 1,5 раза. Ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу в дітей з олігофренією при наявності запальних процесів тканин пародонта також відображався у динаміці пародонтальних індексів та індексу гігієни порожнини рота. Відзначається покращення стану гігієни ротової порожнини, що може бути зумовлено, на нашу думку, проведенням професійної гігієни, контролем якості чищення зубів, а також гігієнічним навчанням дітей та їх батьків. 
Висновки. Спостереження за дітьми з олігофренією протягом двох років застосування комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту та нормалізації стану тканин пародонта підтвердило ефективність запропонованого комплексу покращенням стану ясен та гігієни порожнини рота, а також позитивною динамікою у показниках пародонтологічних індексів.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.64):616.89-008.48]-053.2

Відомо, що серед багатьох чинників виникнення стоматологічних захворювань у дітей важливе значення має порушення психічного розвитку та розлади нервової системи, у тому числі аутизм. Вивчення стоматологічної захворюваності у дітей з аутизмом є актуальним з огляду на потребу в розпрацюванні та впровадженні ефективних методів лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань у цих дітей.
Метою дослідження було вивчити поширеність та особливості перебігу захворювань тканин пародонта у дітей з аутизмом.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 38 дітей з аутизмом та 49 практично здорових дітей 13-18 років. Оцінку стану тканин пародонта проводили на основі клінічних даних. Для об’єктивної оцінки пародонтологічного статусу визначали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА)(С.Parma, 1960). Поширеність захворювань пародонта визначали з використанням критеріїв ВООЗ.
Результати дослідження. При аналізі отриманих результатів патологію тканин пародонта у дітей основної групи діагностовано у 68,42±6,67%, що в 1,4 раза більше, ніж серед дітей групи контролю (48,86±5,89%, р<0,05). В основному, діагностували хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ), поширеність якого становила 60,72±4,67%. Окрім того, у 14,99±2,46% дітей основної групи виявлено генералізований пародонтит легкого ступеня важкості. Встановлено, що, в середньому, у дітей з аутизмом індекс РМА становить 39,01±3,76%, що відповідає середньому ступеню тяжкості гінгівіту. Отже, серед дітей основної групи легкий ступінь тяжкості ХКГ діагностовано, в середньому, у 41,96±3,56%, середній ступінь – у 44,92±7,64% дітей з аутизмом, важкий – у 5,34±2,33%.
Висновки. Отже, у дітей з аутизмом спостерігається висока поширеність захворювань пародонта, зокрема, хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту. Це вимагає створення спеціальних освітніх програм для дітей з аутизмом з метою розпрацювання алгоритмів надання індивідуалізованої стоматологічної допомоги цим дітям.
Ключові слова: гінгівіт, пародонтит, аутизм, діти.

Taras I. Pupin, Zoriana M. Honta, Ihor V. Shylivskyy, Oksana M. Nemesh, Khrystyna B. Burda

ABSTRACT

This work presents an analysis of the literature data of modern scientific research regarding the assessment of pathogenetic mechanisms of the impact of adaptive stress response on the condition of periodontal tissue. Chronic stress and depression suppress the immune system, predetermine hormonal imbalances, lead to metabolic disorders in tissues and increase the risk of dystrophic and inflammatory processes in periodontal tissues. All this leads to impaired masticatory function, tooth loss, pronounced psycho-emotional instability and significant decline in quality of life. That is why the problem of studying the adaptive stress response of the body requires further research to gain a deep understanding of its role in the etiology and pathogenesis of dental diseases and justify effective treatment and prevention measures.

KEY WORDS: periodontal tissues, generalized periodontitis, psychoemotional stress, adaptation, maladaptation, psycho-emotional disorders.


  Z. M. Honta,   I. V. Shylivskyi, O. M. Nemesh, Kh. B. Burda

The aim of the study is a review of modern home and foreign literature on the influence of the state of the oral cavity and the pathology of periodontal tissues, and in particular generalized periodontitis, on the occurrence and severity of the course of diseases of internal organs and body systems.

Inflammatory-dystrophic periodontal diseases lead to an increase in the level of chronic inflammatory agents due to the systemic spread of inflammatory mediators released during local tissue destruction, as well as the systemic spread of pathogenic microorganisms, which contributes to the development of cardiovascular diseases, atherosclerosis, pathological processes in the gastrointestinal tract, complicates the course of diabetes mellitus and respiratory diseases in patients with periodontal diseases. That is why the study of pathogenetic interrelations of periodontal diseases and comorbid conditions is an urgent problem of modern dentistry.

Conclusions. Considering that certain extraoral pathologies arise as a result of damage by disseminated periodontopathogens may provide new therapeutic opportunities to reduce the risk of developing comorbid conditions etiopathogenetically associated with generalized periodontitis. The data of clinical and experimental studies that are presented in this literature review definitely show the need for timely treatment of periodontal diseases, which provides not only the health of the oral cavity, but also prevents the occurrence of general somatic diseases.

Key words: periodontal disease, generalized periodontitis, cardiovascular diseases, atherosclerosis, diabetes, diseases of the gastrointestinal tract.

 

РОЛЬ ПАТОЛОГІЇ ПАРОДОНТА ТА СТАНУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ У ВИНИКНЕННІ ЗАГАЛЬНОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ


З. М. Гонта, І. В. Шилівський, О. М. Немеш, Х. Б. Бурда

Мета роботи – огляд сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо впливу стану порожнини рота та патології тканин пародонту, зокрема генералізованого пародонтиту, на виникнення та тяжкість перебігу захворювань внутрішніх органів. і системи організму.

Запально-дистрофічні захворювання пародонта призводять до підвищення рівня хронічних запальних агентів через системне поширення запальних медіаторів, які виділяються при місцевому руйнуванні тканин, а також при системному поширенні патогенних мікроорганізмів, що сприяє розвитку кардіоваскулярних захворювань, атеросклерозу, патологічних процесів в шлунково-кишковому тракті, ускладнює перебіг цукрового діабету та захворювань дихальної системи в пацієнтів із патологією пародонта. Саме тому дослідження патогенетичних взаємозв’язків захворювань пародонта та коморбідних станів є актуальною проблемою сучасної стоматології.

Висновки. Врахування того, що певні позаротові патології виникають внаслідок ураження дисемінованими пародонтопатогенами, може забезпечити нові терапевтичні можливості для зниження ризику розвитку коморбідних станів, етіопатогенетично пов’язаних із генералізованим пародонтитом. Наведені в цьому літературному огляді дані клінічних та експериментальних досліджень безумовно показують необхідність своєчасного лікування захворювань пародонта, що забезпечує не лише оздоровлення порожнини рота, а й запобігає виникненню загальносоматичних захворювань.

Ключові слова: захворювання пародонта, генералізований пародонтит, кардіоваскулярні захворювання, атеросклероз, цукровий діабет, захворювання шлунково-кишкового тракту.

 

УДК 616.311.2-002+616.317.17-008.6)]-06:616.61-003.7]-0

УДОСКОНАЛЕННЯ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ СУПУТНЬОЮ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ

І.В. Шилівський, О.М. Немеш, З.М. Гонта, К.А. Мороз

При лікуванні захворювань пародонтудля досягнення стабілізації патологічного процесу та ліквідації його на самих ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментозного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою було використано нову методику на основі розробленої стоматологічної плівки. Клінічними методами дослідження та індексною оцінкою підтверджено ефективність цього методу у хворих із супутньою сечокам’яною хворобою.

Мета роботи – оптимізація місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту на фоні сечокам’яної хвороби з використанням стоматологічної плівки.

Матеріал і методи. Лікування генералізованого пародонтиту ІІ ступеня тяжкості проводили у 85 пацієнтів з супутньою сечокам’яною хворобою (44 пацієнти склали основну групу із застосуванням опрацьованої нами стоматологічної плівки та 41 – контрольну груп, де лікування проводили загальноприйнятими методами) згідно протоколу пародонтологічного лікування. Для об’єктивізації стану тканин пародонту в пацієнтів використовували клінічні дані та індексні оцінки.

Результати дослідження. Ефективність запропонованого методу лікування генералізованого пародонтиту підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних і параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих розпрацьованим методом у найближчі та віддалені терміни після лікування.

Висновок. Клінічна оцінка  розробленого медикаментозного засобу свідчить про  значний позитивний ефект його застосування при лікуванні генералізованого пародонтиту. Добрий терапевтичний ефект застосування стоматологічної плівки зумовлений ранозагоювальною, протизапальною, антимікробною, протинабряковою та місцевознеболювальною дією даного препарату.