УДК: 616.988:578.834]-07:616.15-097-07]-036-053.2(477.83)

Мета. Проаналізувати кінетику IgA, IgM, IgG до SARS-CoV-2 у дітей залежно від тяжкості перебігу COVID-19 та віку.
Матеріал і методи. У роботі проведено проспективне дослідження за участю 88 дітей (середній вік 9,4 років), хворих на COVID-19, які лікувалися в КНП ЛОР "ЛОДКЛ "ОХМАТДИТ"" з 2020 по 2021 рік. У групі спостереження було 36 хлопців (40,90%), 52 дівчини (59,10%). Верифікація діагнозу базувалася на клінічних ознаках хвороби з виявленням РНК SARS-CoV-2 та/або у поєднанні методом ПЛР. Проаналізовано значення IgA, IgM та IgG до S і N білків SARS-CoV-2, визначених методом ІФА у різні терміни інфекційного процесу в 380 зразках сироватки крові.
Результати й обговорення. Результати дослідження IgM до SARS-CoV-2 на першому тижні захворювання показали середнє значення цього показника на рівні 0,24 [0,14; 1,39], на другому тижні - 0,49 [0,30; 2,87]. Найвище середнє значення IgA до SARS-CoV-2 - 0,33 [0,24; 1,00] виявлено з 15 до 30 день, після 30 дня - становило 0,24 [0,20; 0,28]. Наростання середнього значення IgG-N до SARS-CoV-2 спостерігалось з другого тижня хвороби і склало 1,13 [0,52; 3,17] з пікoм його значення 5,68 [2,39; 8,86]v період до трьох місяців. Тяжкий перебіг COVID-19 наcтановлено у 27 дітей (20,68%): 15 дівчат (55,56%) і 12 хлопців (44,44%). У більшості госпіталізованих дітей значення IgM при різних ступенях тяжкості хвороби виявлялись позитивними з першого до самого дня хвороби. У дітей з тяжким перебігом SARS-CoV-2 середнє значення IgM у сироватці крові у цей період становило 1,39 [1,36; 4,07]. Статистично значуща різниця між показниками IgG до N середньої тяжкості та тяжкої форми була на 15-30 день захворювання: 0,54 [0,21; 1,89] проти 3,55 [4,99; 5,80] відповідно, (p<0,05). У пацієнтів як із середньотяжким, так і з тяжкими формами хвороби, середні значення IgG до N SARS-CoV-2 були позитивними в усі періоди дослідження.
Спостерігалось значне зростання середнього значення IgG до N SARS-CoV-2 у дівчат у період з 31 до 90 дня. При тяжких формах хвороби у період від трьох до шести місяців середнє значення IgG до SARS-CoV-2 становило 9,40 [7,80; 10,60] і було вищим, ніж у пацієнтів зі середньотяжким перебігом хвороби - 8,72 [8,64; 8,97] (p<0,05).
Висновки. Серологічні дослідження дозволяють визначати імунну відповідь на SARS-CoV-2, визначити серoконверсію та характеризувати перебіг COVID-19 і є важливими для епідеміологічних досліджень. IgM, IgA та IgG до SARS-CoV-2 залежать від важкості перебігу хвороби та віку пацієнта.

Abstract

Abstract: Searching for new types of biological activities among preliminarily identified hit compounds is a key challenge in modern medicinal chemistry. In our study, a previously studied 3-[5-(1H-indol-3-ylmethylene)-4-oxo-2-thioxothiazolidin-3-yl]-propionic acid (Les-6614) was screened for antimicrobial, antifungal, anti-allergic and antitumor activities. Moreover, cytotoxicity, molecular docking, and, the SwissAdme online target screening were accomplished. It was determined that the Les-6614 has slight antimicrobial and antitumor activity. However, the studied compound decreased IgE levels in sensitized guinea pigs by 33-86% and reduced IgA, IgM, IL-2, and TNF-α, indicating anti-inflammatory and anti-allergic activities. According to the SwissADME web tool, target predictions Les-6614 potentially has an affinity for Lysosomal protective protein, Thromboxane-A synthase, and PPARγ. The molecular docking confirmed that the studied 2-thioxo-4-thiazolidinone derivative showed good bonding with LLP and TXAS leading to stable protein-ligand complexes. Also, the Les-6614 is a potential PPARγ modulator, which is important in the pathogenesis of allergy, cancer, and cardiovascular diseases.

The review presents literature data on the effect of nonsteroidal anti-inflammatory drugs  (NSAIDs) on the formation of bacterial biofilms. The role of biofilm structures as a factor of  virulence of microorganisms is shown, and the protective reactions of a macroorganism in  infectious processes caused by bacteria — producers of biofilms are characterized. The article  also provides the examples of methods for studying biofilm formation and strategies for managing this process. The prospects of further study of the complex interaction between bacterial pathogens in biofilms are shown, which may help to develop further therapeutic strategies  against the biofilm-dependent infections.
K e y w o r d s: NSAIDs, microbiota, dysbiosis, prostanoids, cyclooxygenase, biofilms

УДК 616.314+616.72-002.78:577

Гнідь М.Р., Виноградова О.М.

Аналіз клінічної ефективності комплексної терапії генералізованого пародонтиту у хворих на подагру

Резюме. Подагра є поширеним захворюванням, в основі якого лежить порушення пуринового обміну з підвищеною концентрацією сечової кислоти у крові, надлишковим відкладанням солей сечової кислоти у тканинах опорно-рухового апарату і внутрішніх органів, з наступним розвитком в них запальних, а згодом, і деструктивно-склеротичних змін. Однією з актуальних міждисциплінарних проблем є коморбідність при подагрі, що тісно пов’язана з кардіоваскулярною патологією, хронічною хворобою нирок та метаболічним синдромом, який включає цукровий діабет, ожиріння, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію. У зв’язку з неухильною тенденцію до значного «помолодшання» хворих на подагру, неабиякий міждисциплінарний науковий інтерес викликає пошук взаємозв’язків подагри та патології пародонта.  Метою дослідження став аналіз клінічної ефективності комплексного патогенетичного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на подагру. Для комплексного лікування генералізованого пародонтиту 70 хворих на подагру були розподілені у 2 групи: у основній групі 35 пацієнтів лікували згідно розпрацьованої патогенетичної схеми, у групі контролю (35 осіб) застосовували традиційні методи. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту у хворих на подагру передбачало поєднання різних терапевтичних підходів та включало професійну гігієну порожнини рота і медикаментозну терапію. У осіб основної групи, де застосовували розпрацьовану патогенетично скеровану схему для лікування генералізованого пародонтиту, спостерігали суттєве покращення стану тканин пародонта: усунення запального процесу та кровоточивості ясен, зменшення глибини пародонтальних кишень у всі терміни спостереження. У хворих групи контролю, яких лікували загальноприйнятими методиками, замітне покращення пародонтального статусу зауважували лише через 1 місяць. У віддалені терміни спостереження відбувалось поступове прогресування патологічного процесу у пародонті, що засвідчувало недостатню ефективність лікування ГП.

Ключові слова: подагра, генералізований пародонтит, лікування, клінічна ефективність.

Gnid MR., Vynogradova OM.

Key words: gout, generalized periodontitis, treatment, clinical effectiveness.

Зв’язок роботи з нaуковими прогрaмaми, плaнaми, тeмaми. Дана наукова праця виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри

Analysis of clinical effectiveness of complex therapy of generalized periodontitis in patients with gout

Gout is a common disease, the basis of which is a violation of purine metabolism with an increased concentration of uric acid in the blood, excessive deposition of uric acid salts in the tissues of the musculoskeletal system and internal organs, with the subsequent development of inflammatory and, later, destructive and sclerotic changes in them . One of the relevant interdisciplinary problems is comorbidity in gout, which is closely related to cardiovascular pathology, chronic kidney disease, and metabolic syndrome, which includes diabetes, obesity, hypertension, and dyslipidemia. In connection with the steady trend towards a significant "rejuvenation" of patients with gout, considerable interdisciplinary scientific interest is caused by the search for relationships between gout and periodontal pathology. The aim of the study was to analyze the clinical effectiveness of complex pathogenetic treatment of generalized periodontitis in patients with gout. For the complex treatment of generalized periodontitis, 70 patients with gout were divided into 2 groups: the main group of patients was treated according to the developed pathogenetic scheme, the control group (35) used traditional methods. The complex treatment of generalized periodontitis in patients with gout involved a combination of various therapeutic approaches and included professional oral hygiene and drug therapy. In the subjects of the main group, who used the developed pathogenetically directed scheme for the treatment of generalized periodontitis, a significant improvement in the state of the periodontal tissues was observed: the elimination of the inflammatory process and bleeding gums, a decrease in the depth of the periodontal pockets during all periods of observation. In the patients of the control group , who were treated with generally accepted methods, a noticeable improvement in the periodontal status was observed only after 1 month. In the long term of observation, there was a gradual progression of the pathological process in the periodontium, which testified to the insufficient effectiveness of the treatment of GP.едри терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького  „Екологія та пародонт. Взаємозв’язок захворювань пародонта та загальносоматичної патології. Дисфункція скронево-нижньощелепового суглобу” (№ державної реєстрації – 0114U000112).