УДК 611.132.2-073.48-073.756.4

Динамічний розвиток ендоваскулярних кар-діологічних інтервенційних процедур сприяє дослідженню серцево-судинної системи in vivo [1]. Прижиттєву оцінку вінцевого русла серця можна оцінити з допомогою комп’ютерної томо-графії з контрастуванням, черезстравохідного ультразвукового дослідження, ангіографії-коронарографії та внутршіньосудинного ультра-звукового дослідження (intravascular ultrasound, IVUS). Для морфологів важливою перевагою останнього є можливість оцінити анатомію та геометрію вінцевих артерій з люменальної пове-рхні судини [2]. Поступове впровадження методик в Україні результує у досить лімітовані публікації, які но-сять несистемний характер. Більше цього, ми не зустрічали даних у фаховій україномовній літе-ратурі про аналіз розмірів вічок вінцевих артерій та кореляції з віковими, гендерними чи антропо-метричними показниками. Враховуючи, що серцево-судинні захворю-вання досі є лідером з летальності в Україні та світі [3], логічним є необхідність максимального вивчення морфології та проведення морфометрії структур, які на це впливають. Власне тому, ми акцентуємо нашу увагу саме на вінцевих артері-ях, які кровопостачають серце і уражаються при виникненні іхемінчої хвороби серця [4].

УДК:616.132-007.64:616-018.2]-055.2

Високий рівень захворюваності та смертності від ураження серцево-судинної системи залишається актуальною проблемою сучасної медицини у світі. Звіт Глобального тягаря хвороб (Global burden of disease) свідчить, що від серцево-судинних недуг страждають значніше чоловіки, аніж жінки. Проте, це не може бути причиною зменшення кількості досліджень за участю жінок. Особливо, якщо це стосується осіб з спадковим ураженням сполучної тканини, зокрема зі синдромом Марфана. Жінки зі синдромом Марфана, особливо молодого віку, потребують прицільного морфометричного аналізу аорти з метою планування вагітності та пологів. На жаль, жінки зі синдромом Марфана страждають від гострого аортального синдрому і вчасна діагностика та аналіз розмірів аорти є ключовими у плануванні кардіохірургічних втручань, і, як наслідок, попередити летальні наслідки. Стать, вік та антропометричні дані впливають на серцево-судинну систему, зокрема на розміри аорти. Проте, досі дискутабельне це питання у групі пацієнтів із синдромом Марфана. На жаль, дані в українських наукових публікаціях є дуже обмежені, зокрема у контексті прижиттєвих – in vivo досліджень.

UDC 616.132.13:616-018.2:572.511.4]-055.1 

This study explores the correlation between the diameter of the ascending aortic with anthropometric parameters and age in Ukrainian men with Marfan syndrome. DICOM files from ECG-triggered contrast-enhanced computed tomography scans were used with measuring the diameters of the ascending aortic segments. Diameter of the aorta were measured at the levels of: aortic annulus, sinotubular junction, sinuses of Valsalva, at the level of pulmonary trunk bifurcation, before the brachiocephalic trunk and maximal ascending aortic diameter. Marfan syndrome diagnose was primarily established by the Ghent nosology. Statistical analyses, including Student’s t-test, Pearson’s linear correlation, and multiple regression, were conducted. The study found a direct correlation between height and
the diameter of the aorta at the sinotubular junction and an inverse correlation between height and the diameter of the high-ascending aortic. No significant correlations were found between the diameters of the ascending aortic and age, weight, body mass index or body surface area. The results suggest that in men with Marfan syndrome, the diameter of the ascending aortic at the sinotubular junction increases with height. In contrast, the high-ascending aortic diameter decreases, with other factors showing no significant impact

У статті досліджується кореляція між діаметром висхідної аорти та антропометричними параметрами та віком українських чоловіків із синдромом Марфана. Для вимірювання діаметра сегментів висхідної аорти використовувалися файли DICOM комп’ютерної томографії з контрастним підсиленям та ЕКГ-синхронізацією. Діаметр аорти вимірювали на рівнях: аортального кільця, синотубулярного з’єднання, пазух аорти (синусів Вальсальви), на рівні біфуркації легеневого стовбура, перед відходженням плечоголовного стовбура і максимального діаметра висхідної аорти. Діагноз синдрому Марфана встановлювався в першу чергу за нозологією Ghent. Проведені статистичні аналізи, включаючи t-критерій Стьюдента, лінійну кореляцію Пірсона та множинну регресію. За результатами дослідження втсановлено пряму кореляцію між довжиною тіла та діаметром аорти на рівні синотубулярного з’єднання та зворотню кореляцію між довжиною тіла та діаметром висхідної аорти перед відходженням плчоголовного стовбура. Не виявлено вірогідних кореляцій між діаметром висхідної аорти та віком, масою тіла, індексом маси тіла або площею поверхні тіла. Результати свідчать про те, що у чоловіків із синдромом Марфана діаметр висхідної аорти на рівні синотубулярного з’єднання збільшується з довжиною тіла. Натомість, діаметр висхідної аорти перед відходженням плечоголовного стовбура зменшується, а інші фактори не виявляють істотного впливу.

Lviv as the capital of the Kingdom of Galicia and Lodomeria (which after the First Partition of Poland fell under Habsburg government in 1772) and its academic life were deeply connected with academic, legal, and political dynamics within the Habsburg Monarchy. For example, this can be shown by the introduction of a dissection course. It was first implemented in Vienna in 1786/87, and somewhat later in more peripheral academic institutions like Lviv, in 1810, after it had proofed itself in the capital. This showcases that Vienna held a special position among all („Austrian“) Habsburg universities as a testing ground for innovations, which later on could be implemented throughout the entire Habsburg Monarchy. The same mechanism has already been researched concerning other “smaller” Habsburg universities, for example in modern day Croatia

Henryk Kadyi, professor of anatomy in the Lviv university, was regarded as one of most eminent researchers in preparatory techniques. He studied medicine in Krakow and Vienna, then working in the Department of Anatomy in Jagiellonian University in Krakow under Professor Ludwik Karol Teichmann. 
Teichmann is recognized as master of preparatory techniques, which enabled him to achieve several important discoveries, especially in the field of lymphatic system anatomical structure. Kadyi was co-working with Teichmann for several years having opportunity to learn and practice the art of preparation. Still in Krakow he began his own scientific project aiming to make full description of the vascular system of the spinal cord. In agreement with Teichmann, exploring several materials and techniques, Kadyi was in close scientific collaboration with Professor Albert Adamkiewicz, whose name is to this day associated with so-called Adamkiewicz artery (arteria radicularis magna).