УДК 615.28:616.33-006.6

Резюме. З’ясування ще у 1980-х рр. певних позитивних результатів передопераційної (неоад’ювантної)  хіміотерапії (НХТ) при раку грудної залози (принаймні можливості зменшити розміри пухлини) стимулювало дослідження ролі такого лікування і при інших типах пухлин, зокрема при раку шлунка. У цьому огляді літератури ми зосередимось на таких питаннях: 1) потенційні переваги та ризики неоад’ювантної  терапії раку шлунка; 2) етапи дослідження цієї проблеми; 3) показання до НХТ при раку шлунка; 4) кількість циклів НХТ; 5) оптимальний час між НХТ і операцією; 6) роль лімфаденектомії після НХТ; 7) предиктивні маркери; 8) практичні поради щодо застосування схеми FLOT.

Рак шлунка з імплантаційними метастазами до сьогодні залишається однією із найскладніших проблем клінічної онкології.  У таких хворих традиційно відмічають гіршу відповідь напаліативну хіміо-/таргетну/імунну терапію порівняно з випадками гематогенного чи лімфогенного метастазування. Метою цього дослідження був аналіз актуальних даних медичної літератури щодо сучасних терапевтичних стратегій лікування таких хворих, зокрема сучасних схем системної терапії, паліативних та циторедуктивних втручань у межах концепції конверсійної хірургії, а також методів локорегіонарного впливу, зокрема результатів власних досліджень. Диференційований підхід з урахуванням об’єму метастатичного ураження та сегрегація хворих з олігометастатичним характером патології дають можливість оптимізації комбінованого лікування хворих цієї складної категорії та досягнення тривалих термінів виживаності у високоселективній групі.

УДК: 617.735-002-02.379-008.64-06:616-056.5]-078.73

Вступ. Світова статистика останніх років свідчить про стрімкий ріст захворюваності на цукровий діабет серед населення [1, 2]. У зв'язку із цим, діабетична ретинопатія, основне ускладнення цукрового діабету з боку органу зору, займає одне з провідних місць серед відомих причин зниження зору та сліпоти, а число випадків втрати зору в результаті цього ускладнення зберігає стійку тенденцію до постійного зростання [3]. Але найбільш значною та розповсюдженою причиною зниження зору при цукровому діабеті є патологія сітківки (діабетична ретинопатія) [4-6].

Мета. Тому актуальним є вивчення імунологічних предикторів з метою своєчасної діагностики, попередження ускладнень та профілактики розвитку цього захворювання. Таким чином, з вище описаного видно, що різні хемокіни та їх рецептори відіграють важливу роль в патогенезі цукрового діабету у людини. Вони беруть участь в автоімунному процесу в острівцях Лангерганса підшлункової залози, починаючи з ранньої латентної до клінічної стадії захворювання, скеровуючи з крові в інсуліти потік різних антиген залежних клітин-ефекторів, які декретують спектр прозапальних цитокінів, що призводить до апоптозу та некрозу β-клітин. В той же час в подальшому, у віддалені терміни розвитку цукрового діабету, хемокіни можуть брати участь у виникненні запальних ускладнень, характерних для цього захворювання, особливо мікро- та макроангіопатій: ретино- та нефропатій, атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Існування такої наукової інформації та подальше вивчення даного питання відкривають нові шляхи у створенні методів цілеспрямованої імунотерапії та профілактики цукрового діабету та його ускладнень шляхом специфічної блокади певних ланок імунних механізмів, в яких беруть участь хемокіни та їх рецептори.